Территория Казахстана стала осваиваться человеком миллион лет тому назад. Древний человек уже в эпоху нижнего палеолита обжил удобные для жизни, богатые дичью и дикими плодами урочища Каратау, где обнаружены наиболее древние стоянки эпохи камня. Постепенно в эпоху среднего и верхнего палеолита он осваивал Центральный и восточный Казахстан, Мангышлак. Как показали раскопки людских поселений Ботай в Северном Казахстане (эпоха неолита) , Казахстан был древнейшей областью освоения лошадей. Таким образом, здесь были сформированы первые кочевые цивилизации. Археологи обнаружили жилища, многочисленные орудия труда из камня и слоновой кости, которые представляют картину древней истории Казахстана в каменной эпохе.
Большинство легенд называют основателем казахской нации Алаша. И хотя какие-либо исторические свидетельства о существовании Алаша отсутствуют, его имя и эти легенды сыграли важную объединительную роль.
Палеолит (ране-каменный век) начинается 2,6 млн. лет назад (состоит из трех этапов – олдувай, амель, мустьер ) и завершается 10 тыс. лет назад до н. э.
На территории Казахстана не найдено костных останков гоминид, но есть результаты деятельности – кремневая индустрия.
В пределах Казахстана в настоящий момент известны две четко различающиеся зоны палеолитических культур: Южно-Казахстанская (хребет Каратау) и Северо-Казахстанская (Сары-Арка) .
В Северо-Восточной части хребта – малый Каратау на площади радиусом 5-10 км. обнаружена 12 палеолитических стоянок, собрано свыше 5 тыс. кремневых изделий. Наиболее интересные находки шельн-ашельского периода сделаны в Каратау в урочищах Жабакты, Танир-Казган, Боры-Казган, Ак-Коль-I, Казангап.
за життя аменхотепа iii фараоном став його 17-річний син аменхотеп iv, матір’ю (ехнатона) якого була цариця тія, донька провінційного жерця, до того ж із домішкою нубійської крові в жилах. тія добре зналася в політиці, була розумною і вольовою жінкою й усіляко своєму чоловікові у вершенні державних справ. аменхотепа iv, свого сина, вона одружила з вродливою і розумною нефертіті, ім’я якої означало "прекрасна прийшла".
релігійно-політична реформа ехнатона не дістала в суспільстві належної підтримки. фараон не зумів переконати народ, що настала пора зректися язичеської релігії, яка стала способом життя єгиптян. фараон явно поспішив знищити дуже популярний в країні культ озіріса, який обіцяв нужденним і пригнобленим царство справедливості бодай на тому світі. сонцепоклонницька реформа не зняла соціальну напругу в суспільстві, навпаки, посилила її, принісши народу нові економічні тягарі (будівництво столиці й храмів атону обернулося для єгиптян новими податками та примусовими роботами), розв’язала руки чиновникам для масових службових зловживань. за 17 років мирного царювання фараона-реформатора підупав і міжнародний престиж єгипту, через що культ атона став для патріотично настроєних єгиптян символом приниження їхньої держави. тому сонцепоклонницька реформа не прижилася на єгипетському грунті. коли 41-річний фараон назавжди спочив від земних турбот, народ, либонь, полегшено зітхнув, а нові володарі, які "не мали ні авторитету їхнього попередника, ні його фанатизму й волі, ні самого бажання продовжувати його справу", заходилися вводити суспільне життя у звичне русло. так, ехнатонів зять сменхкар, який царював зовсім недовго і помер молодим при загадкових обставинах, відновив загальнодержавний культ амона. потім царська влада дісталася шести чи дев’ятирічному зятю ехнатона тутанхатону, який, зрозуміло, став іграшкою в руках великодосвідчено-гофіванського жрецтва. тутанхатон ("живий образ атона") ліквідував загальнодержавний культ атона, перейменував себе на тутанхамона і перебрався з ахетатона в мемфіс*. останній крок у напрямі ліквідації реформи зробив ехнатонів воєначальник хоремхеб, який задля зміцнення своєї влади одружився на молодшій сестрі нефертіті й назвав "батьком своїх батьків" тутмоса iii. хоремхеб викляв ехнатона, назвав його злочинцем, розправився з його прибічниками. він звелів жителям ахетатона виселитись із цього міста й перетворив його на каменоломню. отже, наприкінці царювання xviii династії життя в єгипті, збурене фараоном-єретиком, увійшло в звичне русло.
нині існує й інше трактування сонцепоклонницької реформи ехнатона. окремі єгиптологи не вважають фараона-реформатора ані диваком, ані романтиком, ані безмежним владолюбцем, ані недругом аристократів та столичного жрецтва. він, на їхню думку, мав свої релігійні уподобання і достатню владу, щоб надати їм офіційного статусу. звеличуванням культу атона фараон не підривав релігійну ортодоксію, адже її в єгипті не існувало. реформаторська діяльність ехнатона була цілком безпечною для фіванської аристократії і жрецтва, тому вони не перешкоджали фараонові тішитись своїми нововведеннями. після смерті ехнатона ніяких реакційних зрушень в єгипті не сталося, а відбулося поступове повернення до традиційного релігійного життя.
Территория Казахстана стала осваиваться человеком миллион лет тому назад. Древний человек уже в эпоху нижнего палеолита обжил удобные для жизни, богатые дичью и дикими плодами урочища Каратау, где обнаружены наиболее древние стоянки эпохи камня. Постепенно в эпоху среднего и верхнего палеолита он осваивал Центральный и восточный Казахстан, Мангышлак. Как показали раскопки людских поселений Ботай в Северном Казахстане (эпоха неолита) , Казахстан был древнейшей областью освоения лошадей. Таким образом, здесь были сформированы первые кочевые цивилизации. Археологи обнаружили жилища, многочисленные орудия труда из камня и слоновой кости, которые представляют картину древней истории Казахстана в каменной эпохе.
Большинство легенд называют основателем казахской нации Алаша. И хотя какие-либо исторические свидетельства о существовании Алаша отсутствуют, его имя и эти легенды сыграли важную объединительную роль.
Палеолит (ране-каменный век) начинается 2,6 млн. лет назад (состоит из трех этапов – олдувай, амель, мустьер ) и завершается 10 тыс. лет назад до н. э.
На территории Казахстана не найдено костных останков гоминид, но есть результаты деятельности – кремневая индустрия.
В пределах Казахстана в настоящий момент известны две четко различающиеся зоны палеолитических культур: Южно-Казахстанская (хребет Каратау) и Северо-Казахстанская (Сары-Арка) .
В Северо-Восточной части хребта – малый Каратау на площади радиусом 5-10 км. обнаружена 12 палеолитических стоянок, собрано свыше 5 тыс. кремневых изделий. Наиболее интересные находки шельн-ашельского периода сделаны в Каратау в урочищах Жабакты, Танир-Казган, Боры-Казган, Ак-Коль-I, Казангап.
Объяснение:вот , надеюсь
за життя аменхотепа iii фараоном став його 17-річний син аменхотеп iv, матір’ю (ехнатона) якого була цариця тія, донька провінційного жерця, до того ж із домішкою нубійської крові в жилах. тія добре зналася в політиці, була розумною і вольовою жінкою й усіляко своєму чоловікові у вершенні державних справ. аменхотепа iv, свого сина, вона одружила з вродливою і розумною нефертіті, ім’я якої означало "прекрасна прийшла".
релігійно-політична реформа ехнатона не дістала в суспільстві належної підтримки. фараон не зумів переконати народ, що настала пора зректися язичеської релігії, яка стала способом життя єгиптян. фараон явно поспішив знищити дуже популярний в країні культ озіріса, який обіцяв нужденним і пригнобленим царство справедливості бодай на тому світі. сонцепоклонницька реформа не зняла соціальну напругу в суспільстві, навпаки, посилила її, принісши народу нові економічні тягарі (будівництво столиці й храмів атону обернулося для єгиптян новими податками та примусовими роботами), розв’язала руки чиновникам для масових службових зловживань. за 17 років мирного царювання фараона-реформатора підупав і міжнародний престиж єгипту, через що культ атона став для патріотично настроєних єгиптян символом приниження їхньої держави. тому сонцепоклонницька реформа не прижилася на єгипетському грунті. коли 41-річний фараон назавжди спочив від земних турбот, народ, либонь, полегшено зітхнув, а нові володарі, які "не мали ні авторитету їхнього попередника, ні його фанатизму й волі, ні самого бажання продовжувати його справу", заходилися вводити суспільне життя у звичне русло. так, ехнатонів зять сменхкар, який царював зовсім недовго і помер молодим при загадкових обставинах, відновив загальнодержавний культ амона. потім царська влада дісталася шести чи дев’ятирічному зятю ехнатона тутанхатону, який, зрозуміло, став іграшкою в руках великодосвідчено-гофіванського жрецтва. тутанхатон ("живий образ атона") ліквідував загальнодержавний культ атона, перейменував себе на тутанхамона і перебрався з ахетатона в мемфіс*. останній крок у напрямі ліквідації реформи зробив ехнатонів воєначальник хоремхеб, який задля зміцнення своєї влади одружився на молодшій сестрі нефертіті й назвав "батьком своїх батьків" тутмоса iii. хоремхеб викляв ехнатона, назвав його злочинцем, розправився з його прибічниками. він звелів жителям ахетатона виселитись із цього міста й перетворив його на каменоломню. отже, наприкінці царювання xviii династії життя в єгипті, збурене фараоном-єретиком, увійшло в звичне русло.
нині існує й інше трактування сонцепоклонницької реформи ехнатона. окремі єгиптологи не вважають фараона-реформатора ані диваком, ані романтиком, ані безмежним владолюбцем, ані недругом аристократів та столичного жрецтва. він, на їхню думку, мав свої релігійні уподобання і достатню владу, щоб надати їм офіційного статусу. звеличуванням культу атона фараон не підривав релігійну ортодоксію, адже її в єгипті не існувало. реформаторська діяльність ехнатона була цілком безпечною для фіванської аристократії і жрецтва, тому вони не перешкоджали фараонові тішитись своїми нововведеннями. після смерті ехнатона ніяких реакційних зрушень в єгипті не сталося, а відбулося поступове повернення до традиційного релігійного життя.