Кто автор реформы образования и воспитания в России первой половины XVIII в., перечислите , кто внес неоценимый вклад в развитие образование того периода?
Г) Назовите русский литературно-педагогический памятник начала XVIII века, подготовленный по указанию Петра I.
Д) Перечислите научные достижения учёных этого периода.
Е) При каком правителе был основан первый кадетский корпус, как он назывался?
Ж) Назовите дату основания Первого Московского кадетского корпуса. При каком правителе это произошло?

Используя интернет, найдите ответы на следующие во З) Как называлась первая печатная газета, что в ней публиковали, при каком правителе она появилась?
И) Какой стиль утвердился в русской литературе, кто его родоначальник?
К) Какой стиль пришел на смену классицизму в литературе XVIII в.?

8. ответьте на во В чем проявилось зарубежное влияние на российскую культуру?
2)В чем проявилась самобытность культуры России этого времени?
Какие два процесса уживались вместе?

ТУРЕЧЧИНА – ЄВРОПА:

ІСТОРИЧНІ ПІДСТАВИ ПОЛІТИЧНОГО

ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗБЛИЖЕННЯ

На початку третього тисячоліття, коли Туреччина має реальні шанси розпочати

переговори щодо повного членства у Європейському Союзі, а Україна твердо заявляє

про свої наміри приєднатися до цієї європейської структури, актуалізується питання

про ймовірність повторення Україною шляху своєї південної сусідки і абсолютно до-

цільним видається реконструкція початків Туреччини до Європи. На дум-

ку багатьох дослідників, курс на Захід розпочався з підписання у 1963 р. Договору про

асоціацію Туреччини з Європейським економічним співтовариством. Фактично саме

ця міжнародна угода зафіксувала сам факт приєднання Турецької Республіки до Євро-

пи на правах асоційованого члена.

Проте нам видається цілком правомірним розглянути глибше коріння європейсь-

кого вектора турецької політики, а саме – з’ясувати витоки тяжіння Туреччини (а ра-

ніше ще й Османської імперії) до західного світу, а відтак і до Європи. Ще у 1924 р.,

на початках становлення республіканського ладу в Туреччині, лідер держави

К.Ататюрк зазначав: „Рух турків протягом століть зберігав постійний напрямок. Ми

завжди рухалися зі Сходу на Захід”. Власне це підтверджувало спрямованість не тіль-

ки історичного руху турків з Центральної Азії до Європи, але й подальше бажання ту-

рків приєднатися до європейської цивілізації, стати її невід’ємною частиною. „Країни

різні, але цивілізація – одна. І для того, щоб мати змогу прогресивно розвиватися, на-

ція має брати участь у цій єдиній цивілізації”, – так визначив свого часу логіку істори-

чного поступу Туреччини її перший президент1

.

Донедавна ці проблеми розглядалися суто під кутом зору марксистсько-ленінської

методології, яка передбачала однобічний, класовий підхід у розгляді тих чи інших іс-

торичних явищ. Тому автор цієї статті визначила своїм завданням позбутися в оцінці

тогочасних подій ідеологічних кліше, дати об’єктивний аналіз процесам, які спонука-

ли колись могутню імперію, а потім вже й молоду республіку з переважною більшістю

мусульманського населення повернутися „обличчям” до Заходу. Адже, вочевидь, це не

був одномоментний і несподіваний поворот, навпаки – зумовлений цілою низкою по-

літико-економічних і соціально-культурних факторів процес. Тому мета даного дослі-

дження полягає у визначенні головних, на нашу думку, етапів повороту азійської му-

сульманської країни до Заходу з одночасним виокремленням найсуттєвіших і значу-

щих в її історичному розвиткові моментів.

Одна з наймогутніших держав Сходу, Османська імперія, історично вибудовувала-

ся як імперія, що розташовувалася як на азійському й африканському, так і на євро-

пейському континентах. Первісно вона була тісно пов’язана з Європою не тільки тери-

торіально, але й політично та економічно через систему як міждержавних договорів,

так і торговельно-економічних угод. Османська імперія, розквіт якої припав на другу

половину ХV–ХVІ ст., як будь-яке багатонаціональне державне утворення, утримува-

ло свою єдність завдяки суворій і послідовній централізаторській політиці і, безумов-

но, блискуче організованій армії, що була тісно пов’язана з феодальною системою зе-

млеволодіння, а саме з тімарною системою. Державна могутність, військова сила, дос-

татньо широка віротерпимість до християн, пишність султанського двору – все це під-

тримувало високий статус Оттоманської Порти серед європейських країн.

1. 1419-1434 2. В 1419 году началось восстание в Праге. 3. Потому, что Ян Гус обвинял папу Римского в том, что он требовал много денег ( папа Римский имел 14 городов и 900 деревень) раз уж ты веришь Богу, то чего же ты как Иисус Хоистос не бедным? Ты же верующий, а сам имеешь многое. После этого папа Римский объявил крестовые походы против Яна Гуса. 4. Папа Римский вызвал Яна Гуса на церковный собор. Ян Гус понимал, что его ждет гибель, и даже написал завещание, но всё же решил поехать на собор, чтобы отстоять свои взгляды. В Констанце Гуса заковали в цепи и полгода держали в сырой и холодной темнице. Затем состоялся суд. Собор объявил Гуса еретиком и потребовал, чтобы он отрекся от своих взглядов. Гус ответил : " Не могу изменить своей совести. Если отрекусь от истины, как дерзну посмотреть в глаза народу, который я всегда учил говорить правду?" В 1415 году Ян Гус был сожжен на костре. Он мужественно встретил мучительную казнь.