Советская система обладала как неоспоримыми преимуществами, так и серьёзными недостатками.
Положительные моменты:
Окончательная ликвидация безграмотности и обеспечение всеобщего среднего образования.
Мировое лидерство в сфере высшего технического образования, в естественных и точных науках.
Ключевая роль образования в обеспечении индустриализации, победы в Великой Отечественной войне и научно-технических достижений в послевоенный период.
Высокий престиж и уважение к профессии учителя, высокий уровень мотивации учителей и учащихся.
Высокий уровень развития спортивного образования, широкое поощрение спортивной деятельности.
Упор на техническое образование позволял эффективно решать многие важнейшие для советского государства задачи.
Отрицательные моменты:
Отставание от Запада в сфере гуманитарного образования ввиду негативного влияния идеологии и внешнеполитической ситуации. Особенно сильно досталось преподаванию истории, экономики и иностранных языков.
Чрезмерная унификация и централизация школьного и, в меньшей степени, вузовского образования вкупе с его малыми контактами с внешним миром. Это привело к потере множества успешных дореволюционных практик и к нарастающему отставанию от зарубежной науки по ряду направлений.
Художественное образование страдало от цензуры и высокой заидеологизированности, а также от препятствий для освоения зарубежных методик; одно из важнейших следствий этого — упадок дизайна, архитектуры и градостроительства в позднем СССР.
Частичная вина системы образования в деградации семейных ценностей и в общем падении нравов в поздний период СССР, что привело к негативным тенденциям в развитии демографии и общественных отношений.
Недостаточное воспитание критического мышления у граждан, что в итоге привело к не общества эффективно противостоять манипуляциям в ходе информационной войны.
То есть в своём гуманитарном аспекте советская система образования в конечном счёте не решить ключевые задачи по сохранению и укреплению государства в мирный период. Что, впрочем, не отменяет наличия множества достижений СССР в области гуманитарных наук и искусства.
Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
Советская система обладала как неоспоримыми преимуществами, так и серьёзными недостатками.
Положительные моменты:
Окончательная ликвидация безграмотности и обеспечение всеобщего среднего образования.
Мировое лидерство в сфере высшего технического образования, в естественных и точных науках.
Ключевая роль образования в обеспечении индустриализации, победы в Великой Отечественной войне и научно-технических достижений в послевоенный период.
Высокий престиж и уважение к профессии учителя, высокий уровень мотивации учителей и учащихся.
Высокий уровень развития спортивного образования, широкое поощрение спортивной деятельности.
Упор на техническое образование позволял эффективно решать многие важнейшие для советского государства задачи.
Отрицательные моменты:
Отставание от Запада в сфере гуманитарного образования ввиду негативного влияния идеологии и внешнеполитической ситуации. Особенно сильно досталось преподаванию истории, экономики и иностранных языков.
Чрезмерная унификация и централизация школьного и, в меньшей степени, вузовского образования вкупе с его малыми контактами с внешним миром. Это привело к потере множества успешных дореволюционных практик и к нарастающему отставанию от зарубежной науки по ряду направлений.
Художественное образование страдало от цензуры и высокой заидеологизированности, а также от препятствий для освоения зарубежных методик; одно из важнейших следствий этого — упадок дизайна, архитектуры и градостроительства в позднем СССР.
Частичная вина системы образования в деградации семейных ценностей и в общем падении нравов в поздний период СССР, что привело к негативным тенденциям в развитии демографии и общественных отношений.
Недостаточное воспитание критического мышления у граждан, что в итоге привело к не общества эффективно противостоять манипуляциям в ходе информационной войны.
То есть в своём гуманитарном аспекте советская система образования в конечном счёте не решить ключевые задачи по сохранению и укреплению государства в мирный период. Что, впрочем, не отменяет наличия множества достижений СССР в области гуманитарных наук и искусства.
Західна частина країни мало придатна для хліборобства. Зима там затяжна, а літо коротке і спекотне. Опадів для зрошення теж не вистачало. Найбільш сприятливим для заселення був Східний Китай, а саме Східно-Китайська рівнина.
Там течуть дві великі річки – Хуанхе і Янцзи. Вони беруть початок у горах і впадають у море. Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто несподівано розливаються. Через свій колір річку Хуанхе називають Жовтою рікою. Північні вітри наносили туди зі степів жовтий пил. Він осідав на берегах річки і за тисячоліття вкрив їх товстим шаром. Під час дощів річка Хуанхе розливається. Затоплювалися цілі області, знищувалися посіви. Часто Хуанхе змінювала русло. Після спаду води жителі виявляли, що річки поблизу немає. І тоді вони змушені були переселятися слідом за нею. Стародавні китайці називали Хуанхе "блукаючою рікою", "лихом Китаю", "тією, що надриває серця", "рікою тисячі бід". Проте ґрунти в долині річки Хуанхе були дуже родючими і легко піддавалися обробітку мотикою і дерев'яним плугом. Це і притягувало сюди населення.
У річці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, – багато дичини. У районі річок Хуанхе і Янцзи водилися в той час слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю було багато корисних копалин.
Объяснение: