Вели́ке кня́зівство Лито́вське (лат.: Magnus Ducatus Lithuaniae, скорочено ВКЛ), повна назва — Вели́ке кня́зівство Лито́вське, Руське, Жемайтське та інших земель — монархічна держава у Східній Європі середньовіччя і нового часу. Існувала в 1236–1795. У час найбільшого розширення території знаходилось на теренах сучасної Литви, Білорусі, більшої частини України, крайньої західної частини Росії, Придністров'ї, Молдови, невеликої частини східної Польщі та невеликої частини східної Латвії.
Одна з найбільших європейських держав пізнього середньовіччя. Уперше назва «Литва» зафіксована у німецьких хроніках 1009 року. Велике князівство Литовське створене на землях балтських племен в 13-му столітті на основі східно-балтської за своїм етнічним походженням язичницької держави Міндовга. ВКЛРЖ значно розширене територіально у 14-му столітті за правління Гедиміна та його нащадків.
З 1385 перебувала в унії з Польським королівством. 1387 прийняла християнство у латинському обряді. 1569, за результатами Люблінської унії, об'єдналася із Короною Польською у федеративну державу Річ Посполита. До 1569 керувалася спадковими монархами, що носили титул Великих князів Литовських, Руських і Жемайтських; після 1569 — виборними монархами, що мали подвійний титул Королів Польських і Великих князів Литовських. Столиця розташовувалася спочатку в Новогрудку (Новгороді)[13] на колишніх ятвязьких землях, колонізованих Руссю у XII столітті, а згодом у Вільні (з 1323). На місцях управлялася князями і шляхтою різних національностей. Мала високий рівень децентралізації врядування.
Наприкінці 15 століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 850 000 км², на якій мешкало до 4,5 млн осіб різних національностей та конфесій. В елітарній культурі певний час панували руська мова та православ'я, які у 16 столітті витіснили польська мова та католицизм.
Вела перманентні війни із сусідами: Московією на сході, Тевтонським орденом на заході, Польщею та Галицько-Волинським князівством — Руським королівством на південному заході.
Через занепад Речі Посполитої у XVIII столітті, спричиненого шляхетською анархією, опинилася під впливом Російської імперії. 1772 року, внаслідок першого поділу Речі Посполитої, втратила Східну Білорусь. У 1792 і 1795, після другого й третього поділів, остаточно анексована Російською імперією.
Иван 3 — расчётливый, удачливый и дальновидный политик, который проявил незаурядные военные и дипломатические В 22 года получил престол. Это один из самых ярких правителей России.
Из биографии. Яркие события.
С 1485 года Иван 3 принял титул «Государя всея Руси»
Изменилась система деления государства и правления в нём. Так княжества стали называться уездами, во главе уезда стояли наместники - их назначали из Москвы. Наместников ещё называли кормленщиками, так как всё их содержание, а также всех их происходило полностью за счёт местного населения. Это явление стало называться кормлением. Дворян впервые стали называть помещиками.
Появилось так называемое местничество. Оно означало, что должности занимали согласно знатности и служебного положения предков.
В 1497 году был принят Судебник - свод законов Российского государства. Согласно ему значительно усиливалась центральная власть, начато постепенное закрепощение крестьян : введён Юрьев день, то есть крестьяне могли уходит к другому феодалу только раз в году — за неделю до и неделю после Юрьева дня- это 26 ноября. Но прежде надо было заплатить пожилое – плату за проживание на старом месте. Пожилое = 1 рублю, на который можно было купить 10 пудов мёда.
Вели́ке кня́зівство Лито́вське (лат.: Magnus Ducatus Lithuaniae, скорочено ВКЛ), повна назва — Вели́ке кня́зівство Лито́вське, Руське, Жемайтське та інших земель — монархічна держава у Східній Європі середньовіччя і нового часу. Існувала в 1236–1795. У час найбільшого розширення території знаходилось на теренах сучасної Литви, Білорусі, більшої частини України, крайньої західної частини Росії, Придністров'ї, Молдови, невеликої частини східної Польщі та невеликої частини східної Латвії.
Одна з найбільших європейських держав пізнього середньовіччя. Уперше назва «Литва» зафіксована у німецьких хроніках 1009 року. Велике князівство Литовське створене на землях балтських племен в 13-му столітті на основі східно-балтської за своїм етнічним походженням язичницької держави Міндовга. ВКЛРЖ значно розширене територіально у 14-му столітті за правління Гедиміна та його нащадків.
З 1385 перебувала в унії з Польським королівством. 1387 прийняла християнство у латинському обряді. 1569, за результатами Люблінської унії, об'єдналася із Короною Польською у федеративну державу Річ Посполита. До 1569 керувалася спадковими монархами, що носили титул Великих князів Литовських, Руських і Жемайтських; після 1569 — виборними монархами, що мали подвійний титул Королів Польських і Великих князів Литовських. Столиця розташовувалася спочатку в Новогрудку (Новгороді)[13] на колишніх ятвязьких землях, колонізованих Руссю у XII столітті, а згодом у Вільні (з 1323). На місцях управлялася князями і шляхтою різних національностей. Мала високий рівень децентралізації врядування.
Наприкінці 15 століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 850 000 км², на якій мешкало до 4,5 млн осіб різних національностей та конфесій. В елітарній культурі певний час панували руська мова та православ'я, які у 16 столітті витіснили польська мова та католицизм.
Вела перманентні війни із сусідами: Московією на сході, Тевтонським орденом на заході, Польщею та Галицько-Волинським князівством — Руським королівством на південному заході.
Через занепад Речі Посполитої у XVIII столітті, спричиненого шляхетською анархією, опинилася під впливом Російської імперії. 1772 року, внаслідок першого поділу Речі Посполитої, втратила Східну Білорусь. У 1792 і 1795, після другого й третього поділів, остаточно анексована Російською імперією.
Объяснение:
Исторический портрет Ивана III
портрет Ивана 3
Годы правления Ивана 3:1462- 1505
Иван 3 — расчётливый, удачливый и дальновидный политик, который проявил незаурядные военные и дипломатические В 22 года получил престол. Это один из самых ярких правителей России.
Из биографии. Яркие события.
С 1485 года Иван 3 принял титул «Государя всея Руси»
Изменилась система деления государства и правления в нём. Так княжества стали называться уездами, во главе уезда стояли наместники - их назначали из Москвы. Наместников ещё называли кормленщиками, так как всё их содержание, а также всех их происходило полностью за счёт местного населения. Это явление стало называться кормлением. Дворян впервые стали называть помещиками.
Появилось так называемое местничество. Оно означало, что должности занимали согласно знатности и служебного положения предков.
В 1497 году был принят Судебник - свод законов Российского государства. Согласно ему значительно усиливалась центральная власть, начато постепенное закрепощение крестьян : введён Юрьев день, то есть крестьяне могли уходит к другому феодалу только раз в году — за неделю до и неделю после Юрьева дня- это 26 ноября. Но прежде надо было заплатить пожилое – плату за проживание на старом месте. Пожилое = 1 рублю, на который можно было купить 10 пудов мёда.
Объяснение:
отметь как лучший