Після Полтавської битви значно посилився наступ на українську державність. Окрім прямого тиску, російська адміністрація, аби мати привід для втручання в українські справи, розпалювала ворожнечу між старшиною, гетьманом та простим населенням тощо.
Полтавська битва змінила політичну карту Європи. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць у тогочасній європейській політиці. Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди. Для України наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський уряд став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини.
Царський уряд поставив собі за мету підпорядкувати господарське життя Гетьманщини економіці Росії та перетворити українські землі на надійне джерело своїх прибутків. Царські заходи насамперед стосувалися торгівлі.
На початку 18 ст. козацька Україна мала традиційно широкі торговельні зв’язки з Центральною та Західною Європою. Петро І своїми указами прагнув перекрити звичні торговельні шляхи, змусивши українські купецькі валки повернути до Росії.
Подібних заборон та обмежень уживав російський уряд і щодо ввезення в Україну чужоземних товарів. Такі заходи мали примусити українців купувати замість іноземних вироби молодої московської мануфактури.
Стримувала розвиток торгівлі й митна політика: встановлене на російсько-українських кордонах мито використовувалося не для збагачення української державної скарбниці, а надходило до Москви.
Найманы и кереиты впервые появились на исторической арене около середины ХIIв. Найманы были известны тогда под названием «сегиз огуз», т.е. союз восьми племен, и находились под властью Уйгурского каганата. После 840 года начинается процесс складывания конфедерации кочевников Центральной Азии, известных в источниках под собирательным названием «цзубу» — кочевники. Северными цзубу называли кереитов, а западными — наиманов. Примерно в это время найманами правили полулегендарные Наркыш-Таян и Эниат хан. Правитель всех цзубу носил титул «далай хан». В конце IX-начале Х века обострились отношения кочевников с киданьской империей Ляо, центр которого находился в Северном Китае. Ожесточенные столкновения и гибель в 984 г. далай-хана привели к поражению цзубу.
Після Полтавської битви значно посилився наступ на українську державність. Окрім прямого тиску, російська адміністрація, аби мати привід для втручання в українські справи, розпалювала ворожнечу між старшиною, гетьманом та простим населенням тощо.
Полтавська битва змінила політичну карту Європи. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць у тогочасній європейській політиці. Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди. Для України наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський уряд став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини.
Царський уряд поставив собі за мету підпорядкувати господарське життя Гетьманщини економіці Росії та перетворити українські землі на надійне джерело своїх прибутків. Царські заходи насамперед стосувалися торгівлі.
На початку 18 ст. козацька Україна мала традиційно широкі торговельні зв’язки з Центральною та Західною Європою. Петро І своїми указами прагнув перекрити звичні торговельні шляхи, змусивши українські купецькі валки повернути до Росії.
Подібних заборон та обмежень уживав російський уряд і щодо ввезення в Україну чужоземних товарів. Такі заходи мали примусити українців купувати замість іноземних вироби молодої московської мануфактури.
Стримувала розвиток торгівлі й митна політика: встановлене на російсько-українських кордонах мито використовувалося не для збагачення української державної скарбниці, а надходило до Москви.
ответ:Ранняя история наиманов и кереитов.
Найманы и кереиты впервые появились на исторической арене около середины ХIIв. Найманы были известны тогда под названием «сегиз огуз», т.е. союз восьми племен, и находились под властью Уйгурского каганата. После 840 года начинается процесс складывания конфедерации кочевников Центральной Азии, известных в источниках под собирательным названием «цзубу» — кочевники. Северными цзубу называли кереитов, а западными — наиманов. Примерно в это время найманами правили полулегендарные Наркыш-Таян и Эниат хан. Правитель всех цзубу носил титул «далай хан». В конце IX-начале Х века обострились отношения кочевников с киданьской империей Ляо, центр которого находился в Северном Китае. Ожесточенные столкновения и гибель в 984 г. далай-хана привели к поражению цзубу.
Объяснение: