5. Охарактеризувати кампанії з масового арешту дисидентів у середині 1960-х, на почат- ку 1970-х років і наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років. Чим були викликані хвилі
масових арештів?
6. Скористайтеся додатковими джерелами і визначте: який зв’язок між зовнішньою полі-
тикою СРСР й етапами розвитку дисидентського руху? (При відповіді на запитання слід
звернути увагу на події «Празької весни», Гельсінський процес, війну в Афганістані).
7. Чому радянське керівництво намагалося перешкоджати еміграції з України, особливо
з політичних мотивів, але до російських дисидентів доволі часто застосовували висил-
ку за межі СРСР?
8. Чи можна вважати, що дисидентський рух зазнав поразки?
9. Проаналізуйте розгортання релігійного дисидентства.
Випишіть найгучніші акції протесту дисидентів у другій половині 1960-х — першій по-
ловині 1970-х років згідно із наведеними методами боротьби.
10. На підставі наведених фактів визначте особливості боротьби радянської влади з іна-
кодумцями:
а) після участі у виступі в кінотеатрі «Україна» В. Стуса виключили з аспірантури
Інституту літератури АН УРСР за «систематичне порушення норм поведінки ас-
пірантів і працівників наукового закладу»;
б) Ю. Бадзя, за те, що він на знак протесту проти арештів підвівся у кінотеатрі
«Україна», виключили з партії й відразу після цього звільнили з видавництва, де
він працював редактором;
в) київського письменника В. Некрасова за підпис під колективним листом на за-
хист В. Чорновола і виступ у день 25-річчя розстрілу євреїв у Бабиному Яру ви-
ключили з КПРС, записавши в рішенні: «…за те, що дозволив собі мати власну
думку, яка не збігалася з лінією партії»;
г) співробітника Інституту філософії АН УРСР М. Роженка, який в своєму листі до
керівників республіки написав про неправомірність кваліфікування літературної
діяльності заарештованих дисидентів як «антирадянської пропаганди», «воро-
жої радянському ладові», звільнили з роботи, звинувативши в «націоналізмі»;
ґ) колишній Голова КДБ УРСР М. Голушко писав: «У карних кодексах було передба-
чено відповідальність за антирадянську агітацію та пропаганду, наклепи на існу-
ючий лад, застосування яких асоціюється з переслідуванням за інакомислення.
Диспозиції цих законів були нечіткими, що давало змогу зарахувати до «антира-
дянських» і «наклепницьких» найрізноманітніші дії та судження. Був доволі ши-
рокий простір для суб’єктивізму в оцінці, у тому числі й для судових рішень».
11. Проаналізуйте кримськотатарський національний правозахисний рух у цей період.
За додатковими джерелами складіть історичний портрет М. Джемілєва.
12. Чим було зумовлене посилення переслідувань дисидентів наприкінці 1970-х — на по-
чатку 1980-х років?
13. Які наслідки мала діяльність дисидентів?
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).