Становление промышленного потенциала россии имеет давнюю и богатую . отдельные очаги машинно-фабричного производства: демидовские заводы, петровские судоверфи, горнодобывающие предприятия урала и алтая стали возникать и развиваться еще в конце xvii – первой половине xviii в. но первые достаточно крупные шаги в направлении индустриализации страны относятся к 60–70-м xix в. – времени активного проведения государственных реформ императором александром ii. за период 1861–1913 гг. страна демонстрирует промышленно- рост, характеризующийся этапами как ускоренного, так и замедленного развития, вплоть до резкого снижения темпов производства и даже его стагнации.в промышленном развитии пореформенной россии можно выделить пять этапов. первый представляет собой стартовый период широкого и активного становления фабрично-заводского производства и охватывает примерно 25-летний срок – с конца 50-х до начала 80-х годов xix в. второй этап, как первый шаг собственно индустриальной эпохи, начавшись примерно с 1885 г., завершился в 1900 г. в его рамках фабрично-заводская промышленность пережила небывалый подъем (1895–1899 промышленный рывок сменился кризисом 1901–1902 гг. и затяжной депрессией (1903–1908 это был третий этап. четвертый характеризует подъем 1909–1913 гг., прерванный первой мировой войной. развитие промышленности в условиях военного времени составляет основу пятого этапа.реформирование александром ii основ государственного устройства империи: раскрепощение крестьян и создание земства, введение всеобщей воинской повинности, учреждение суда присяжных и судебных уставов и др. стимулировало развитие производительных сил, создало социально- предпосылки для вступления страны на путь индустриализации. одной из характерных черт эпохи реформ был рост городского населения. высокие выкупные платежи и подати за пользование землей ложились тяжелым бременем на крестьянские хозяйства. многие из них разорялись. в поисках средств существования крестьяне потянулись в города и промышленные поселки, на фабрики, заводы, горнодобывающие производства и строительство железных дорог. приток дешевой рабочей силы был одним из важнейших факторов капитализации страны.
Першим історичною подією пов'язане з Тамбова, яке можна вважати важливим для історії нашої країни, можна назвати саме створення міста. Тамбов був заснований в 1636 році воєначальником Романом Боборикін за наказом царя Михайла. Він був заснований як дерев'яна фортеця, для посилення вплив Москви на землі, відомої, тоді як Дика місцевість, і захисту столиці від набігів кримських татар та ногайців. Другим важливим історичним моментів є Тамбовское повстання (історично іменоване в Радянському Союзі Антоновщина), яке відбулося між 1920 і 1921 роках, було одним з найбільших і найбільш організованих селянських повстань, які кинули виклик більшовицькому режиму під час громадянської війни в Росії. Повстання відбулося на території сучасної Тамбовської області і частини Воронезької області, дуже близько в Москві. У радянській історіографії повстання згадувалося як «заколот Антонова», або Антоновщина, названа так на честь Олександра Антонова, колишнього чиновника Соціалістичної партії есерів, який виступив проти уряду більшовиків. Воно почалося в серпні 192о року з опору насильницькій конфіскації зерна і переросло в партизанську війну проти Червоної армії, чекістських і радянських російських властей. За оцінками, під час придушення повстання було заарештовано близько 100 000 чоловік і близько 15 000 було розстріляно. Червона Армія також використовувати хімічну зброю для боротьби з селянами. Велика частина селянської армії була знищена влітку 1921 року, менші групи продовжували боротьбу до наступного року. Пізніше, Поради представляли цей рух як анархічний тероризм, аналогічний іншим антирадянським рухам, які виступали проти них в цей період.
