4. Во Владимиро-Суздальском княжестве:
1) князья не имели права вмешиваться в дела городского управления
2) во войны и мира решало народное собрание
3) боярство контролировало деятельность князей
4) князья были полноправными властителями в своем княжестве
0. «Пригородами» Новгорода и важными торговыми пунктами были:
1) Галич, Полоцк и Рязань
2) Псков, Юрьев-Польский и Кострома
3) Псков, Изборск и Торжок
4) Изборск, Дмитров и Витебск
По логике вещей, часть вариантов должна быть не верна. И если в 9 вопросе - неверных вариантов - 2, то столько же должно быть и в 10-м.
Тогда получается так:
Варианты, которые точно верны. помечены знаком "+", те, которые не верны знаком "-".
Вопрос 9
Назови причины поражения французской армии и успехов английской на первом этапе Столетней войны
Варианты ответов
- В английском войске не было рыцарей
+ У англичан была дисциплинированная пехота
+ Англичанами командовал сам король
- Французами командовал король
+ В бою каждый французский рыцарь действовал самостоятельно
Вопрос 10
Назови причины, по которым французская армия смогла победить англичан на завершающем этапе войны
Варианты ответов
+ В войске укреплялась дисциплина
+ Была увеличена артиллерия
- Рыцарей стали обучать командным действиям
- В армию стали набирать крестьян и горожан
+ Была создана постоянная наемная армия.
Хотя, опять-таки, некоторые варианты можно трактовать как угодно. Сложно понять, что подразумевал создатель теста и какие именно варианты ответов он отнёс к числу верных.
Объяснение:
Во́лзька Болга́рія[1], Во́лзька Булга́рія або Во́лзько-Ка́мська Булга́рія — держава, яка існувала у VII–XIII сторіччі навколо злиття Волги і Ками. Сьогодні, республіки Татарстан, і Чувашія, а також деякі інші області Російської Федерації розташовуються на землях колишньої Волзької Булгарії.
Витоки
Оскільки булгарські письмові джерела до сьогодення не дійшли, більшість інформації йде від їх сучасників: арабських, перських, індійських, монгольських, татарських або руських джерел. Частину інформації підтверджено розкопками.
Первісно стародавнє державне утворення, відоме під назвою Булгарія (Велика Булгарія), виникло у вигляді союзу кочових племен різного походження (прототюрків, протоугро-фінів, протослов'ян). Питання про племена, які були панівними у цьому союзі, остаточно залишається невирішеним. Можливо, у різні періоди влада перебувала у представників різних племен.
Враховуючи те, що стародавня Булгарія була союзом різних племен, отримує своє пояснення той факт, що в джерелах тих часів поряд з назвою булгари вживається назва гуни, що може означати, що так звана Гунська держава і Велика Булгарія — насправді одне й те ж утворення в різні періоди свого існування.
Вважається, що землі Волзької Булгарії були спочатку заселені угро-фінськими народами. Тюркомовні[2][3] булгари перекочували з Приазов'я у 660 році від Р. Х., під головуванням Котрага, сина Кубрата. Вони досягли Ідель-Уралу у 8-му сторіччі. Наприкінці 9-го сторіччя вони об'єднали навколо себе інші племена різного походження, які жили в цій області[4]. Пізніше, єдина Булгарія розпалася на тюркську і слов'янську частини — так звані Волзьку і Дунайську Булгарію. З часом серед дунайських булгар здобуло поширення православ'я, а серед волзьких — іслам.
Більшість дослідників погоджуються, що Волзька Булгарія була частиною Хозарського каганату. Наприкінці IX-го сторіччя була заснована столиця Булгар на 160 кілометрів на південь від сучасної Казані. Більше за все дослідники мають сумніви, що держава могла мати незалежність від хозарів, поки останні не були знищені Святославом у 965.