2. Соғыстың себептері соғыстың мақсаттарын да айкындады. Соғысушы елдердің көздеген мақсаттарын дәптерге кесте түрінде орындаңдар. Елдер Англия, Франция Коздеген мақсаттары Австро-Венгрия
ответ:Для утвердження своєї влади він відмовився від обіцянки, даної боярам, а з тими, хто був невдоволеним його діями, жорстоко розправлявся. Унаслідок цього багато бояр було страчено, а деякі були змушені рятуватися втечею. Виправдовуючи свої дії, Роман говорив: «Не почавивши бджіл, меду не наїшся». Після такої кривавої розправи решта боярства не наважилися виступити проти нього. Свідченням зміцнення його влади було те, що літописець називає Романа «самодержцем всея Русі». Цей титул перекладений із грецького титулу візантійських імператорів як «автократор».
Быт, общественная жизнь и культура российского народа в XVII веке характеризовались весьма неопределенным вектором своего развития. В сознании людей старина смешалась с активным внедрением различных новшеств.
Старые жизненные уклады начали постепенно отходить, но новые еще не были окончательно приняты. В начале XVII века, когда государство окутывала смута, на культуру не влияла ни церковь, ни государственная власть.
Поэтому в этом периоде, впервые за всю историю русской культуры, замечаются попытки внедрения свободы слова и мнений. Русская общественность постепенно начинала вступать в Новое время. Основой искусства становилась личность человека, а не общество в целом.
ответ:Для утвердження своєї влади він відмовився від обіцянки, даної боярам, а з тими, хто був невдоволеним його діями, жорстоко розправлявся. Унаслідок цього багато бояр було страчено, а деякі були змушені рятуватися втечею. Виправдовуючи свої дії, Роман говорив: «Не почавивши бджіл, меду не наїшся». Після такої кривавої розправи решта боярства не наважилися виступити проти нього. Свідченням зміцнення його влади було те, що літописець називає Романа «самодержцем всея Русі». Цей титул перекладений із грецького титулу візантійських імператорів як «автократор».
Объяснение: ответ 4 ,страчення бояр
Відповідь:
Быт, общественная жизнь и культура российского народа в XVII веке характеризовались весьма неопределенным вектором своего развития. В сознании людей старина смешалась с активным внедрением различных новшеств.
Старые жизненные уклады начали постепенно отходить, но новые еще не были окончательно приняты. В начале XVII века, когда государство окутывала смута, на культуру не влияла ни церковь, ни государственная власть.
Поэтому в этом периоде, впервые за всю историю русской культуры, замечаются попытки внедрения свободы слова и мнений. Русская общественность постепенно начинала вступать в Новое время. Основой искусства становилась личность человека, а не общество в целом.
Пояснення: