Отто фон Бісмарк (1815 – 1898) – видатний німецький політичний діяч. Народився на початку XIX століття, прожив більше 80 років. В історію увійшов як «Залізний канцлер». Основні напрямки його діяльності були: об’єднання Німеччини і відстоювання інтересів Німеччини на світовій арені.
Отто фон Бісмарк є справжнім об’єднувачем Німеччини. Справа в тому, що Німеччина до початку XIX століття була роздроблена на ряд німецьких князівств. Говорити про єдину державу не доводилося. Зусилля Бісмарка увінчалися тим, що У 1871 році у Версалі Вільгельм I написав на конверті адресу «канцлеру Німецької імперії», затвердивши таким чином право Бісмарка управляти імперією, яку той створив, і яка була проголошена 18 січня в дзеркальному залі Версаля.
В області зовнішньої політики Бісмарк проводив мілітаристську політику, нарощуючи збройні сили. Ним одним з перших в Західній Європі була введена загальна військова повинність, завдяки якій навчений військовий резерв міг бути розгорнутий в будь-який несприятливий час. Завдяки цій реформі Німеччина змогла відвоювати в ході Франко-Прусської війни 1870 – 1871 рр. спірні території Ельзас і Лотарингію. До кінця XIX століття Німеччина стала справжньою імперією, яка вступила в переділ світу країнами Заходу.
Підсумками правління залізного канцлера слід назвати те, що він провів в найкоротші терміни необхідні реформи в Німеччині і зумів об’єднати окремі території в одну імперію. Німеччина багато в чому визначала світову політику другої половини XIX століття. Саме Німеччина зуміла створити Троїстий союз – перший військовий блок в Європі, який по суті і перебував утворенню блоку Антанти і початку Першої світової війни.
Відли́га — поширена, але неформальна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.
Вислів «хрущовська відлига» пов'язаний з назвою повісті Іллі Еренбурга «Відлига». Пізніше Микита Хрущов прокоментував цю назву так: «Поняття про якусь „відлигу“ — це спритно цей шахрай підкинув, Еренбург»[1].
Історичний портрет Бісмарка
Отто фон Бісмарк (1815 – 1898) – видатний німецький політичний діяч. Народився на початку XIX століття, прожив більше 80 років. В історію увійшов як «Залізний канцлер». Основні напрямки його діяльності були: об’єднання Німеччини і відстоювання інтересів Німеччини на світовій арені.
Отто фон Бісмарк є справжнім об’єднувачем Німеччини. Справа в тому, що Німеччина до початку XIX століття була роздроблена на ряд німецьких князівств. Говорити про єдину державу не доводилося. Зусилля Бісмарка увінчалися тим, що У 1871 році у Версалі Вільгельм I написав на конверті адресу «канцлеру Німецької імперії», затвердивши таким чином право Бісмарка управляти імперією, яку той створив, і яка була проголошена 18 січня в дзеркальному залі Версаля.
В області зовнішньої політики Бісмарк проводив мілітаристську політику, нарощуючи збройні сили. Ним одним з перших в Західній Європі була введена загальна військова повинність, завдяки якій навчений військовий резерв міг бути розгорнутий в будь-який несприятливий час. Завдяки цій реформі Німеччина змогла відвоювати в ході Франко-Прусської війни 1870 – 1871 рр. спірні території Ельзас і Лотарингію. До кінця XIX століття Німеччина стала справжньою імперією, яка вступила в переділ світу країнами Заходу.
Підсумками правління залізного канцлера слід назвати те, що він провів в найкоротші терміни необхідні реформи в Німеччині і зумів об’єднати окремі території в одну імперію. Німеччина багато в чому визначала світову політику другої половини XIX століття. Саме Німеччина зуміла створити Троїстий союз – перший військовий блок в Європі, який по суті і перебував утворенню блоку Антанти і початку Першої світової війни.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/istorychnyi-portret-bismarka
Объяснение:
Відли́га — поширена, але неформальна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.
Вислів «хрущовська відлига» пов'язаний з назвою повісті Іллі Еренбурга «Відлига». Пізніше Микита Хрущов прокоментував цю назву так: «Поняття про якусь „відлигу“ — це спритно цей шахрай підкинув, Еренбург»[1].