1. В чем заключалась политика ускорения, провозглашенная руководством страны в 1985 г.? Каковы были результаты ее проведения? 2. С принятием каких законов была связана политика формирования рыночных отношений в 1986-1988 гг.? К каким последствиям привела реализация этих законов?
3. Какие две программы создания в СССР рыночной экономики были разработаны в 1990 г.? Какие меры они предусматривали? Чем они различались?
4. Какие проявления политики гласности ты можешь назвать?
5. Согласен ли ты с тем, что политика Горбачева являлась продолжением политики Андропова? Как ты понимаешь слова Горбачева: «ответы на во поставленные жизнью, мы ищем в рамках социализма, а не за его пределами»
Га́лицько-Воли́нське князівство, також Королі́вство Русь[1] (лат. Regnum Russiæ[2] / Rusie[3]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
З самого початку своїм головним зовнішньополітичним завданням Павло I вважав боротьбу з Францією, в якій відбулася революція. Об'єднавшись, Туреччина, Великобританія, Сицилія і Австрія організували антифранцузьку коаліцію. Поставлений на чолі союзних військ, а.в. Суворов звільнив Північну Італію і здійснив знаменитий перехід через Альпи. Але незабаром, незадоволений діями союзників, Павло розірвав союзні відносини з Австрією і переключився на іншого противника – Англію. Павла, як і багатьох, дратувало, що основна частина світової торгівлі зосереджена в руках британців. Складалася нова коаліція об'єднаних флотів Росії, Франції, Швеції та Данії. Після захоплення британським флотом острова Мальта у Павла не залишилося сумнівів, і він порвав всі відносини з Англією. Мальта була важлива для нього як перспективна база російського флоту в Середземномор'ї, до того ж Павло I за сумісництвом був великим магістром Мальтійського ордена. У цей час готувалися передумови до зближення з Наполеоном. Обидва імператора почали готувати спільний похід до Індії, що була англійською колонією. Були навіть відправлені підрозділи війська Донського в Бухару і Хіву, щоб надалі рушити до Індії. В цілому зовнішню політику Павла I і сучасники, і наступні аналітики оцінюють негативно. Кінець правління Павла I з часом всі дії Павла I знаходили все більше незадоволених. У ніч з 11 на 12 березня 1801 змовники увірвалися в покої імператора і зажадали його зречення. Павло відмовився, в бійці, що зав'язалася, він був убитий. Новим російським імператором був проголошений його син, Олександр I Павлович. Із загибеллю Павла I закінчилася епоха палацових переворотів в Росії.