1. Причины, участники и результаты Тридцатилетней войны
2. Причины господства Франции в Европе во второй половине XVII в. 4. Особенности войн XVIII в.
5. Семилетняя война: причины, участники, результаты.
6. Используя дополнительную литературу, напишите биографический очерк об одном из полководцев Западной Европы XVII — XVIII вв.
3. Как Великое переселение народов повлияло на судьбу
Римской империи? Которой, в частности, была роль готов и гуннов?
3-4 ст. Римскую империю испытывали на прочность
германские племена: готы, франки, лангобарды, бургунды,
свевы и вандалы. Пока империя была сильной, она не только
обеспечивала спокойствие в Европе, но и сдерживала
рост силы одних народов, переселяла другие, ругала
различные варварские племена между собой. Тем не менее, ослабев,
Рим потерял контроль над ситуацию извне, Границы
империи больше не были «стеной» между варварами и
римлянами, поэтому когда-то завоеванные земли становились легкой
добычей для варваров. Варварские племена, поселившиеся
на территории Западной Римской империи, создавали свои
собственные государства. Их называют варварскими королевствами.
Первое королевство создали вестготы: в 418 г. в
Юго-Западной Галлии со столицей в Тулузе (позже власть
вестготского правителя рас и на территорию
Пиренейского полуострова). Впоследствии на территории Римской
империи возникли королевства вандалов в Северной Африке,
англов и саксов в Британии, бургундов и франков в Галлии
Це, власне, й пишуть про нього в некрологах. За життя, однак, багато хто ставив питання: як він міг, блискучий історик, залишатися членом Комуністичної партії Британії аж до самого її (компартії) саморозпуску 1991 року, тоді як безліч британських комуністів-інтелектуалів вийшли з неї ще після Будапешта 1956 року чи Праги 1968-го? У суспільній пам’яті Гобсбавм пов’язаний із епізодом, який стався вже після розпуску компартії: в інтерв’ю з Майклом Іґнатьєвим 1994 року Гобсбавм виправдовував свою довічну вірність комунізмові тим, що той обіцяв нормальне майбутнє – і якби йому (комунізмові) таки вдалося виконати цю обіцянку, то десятки мільйонів жертв совєтського терору були б цілком виправданими.
Ми ніколи не дізнаємося, чи Гобсбавм думав це насправді, чи відбивався від незручних питань епатажними відповідями. Його майбутнім біографам доведеться додумувати за нього. Що можна виключити одразу, то це наївність у стилі Вольтерового Панґлоса, що все на краще у цьому найкращому з можливих світів. Гобсбавм не лише писав про «коротке двадцяте століття» з його війнами і кризами, а й прожив його, «від а до я», і тому не вірив у щасливий кінець історії.
рик Гобсбавм (9 червня 1917–1 жовтня 2012)