формула из ячейки B1 скопирована в диапазон ячеек B2:B3; формула из ячейки C1 скопирована в диапазон ячеек C2:C3. Чему после этого будут равны значения в ячейках диапазона B1:C3?
Електронні таблиці можуть містити тисячі рядків і сотні стовчиків (або навпаки залежно від обраного користувачем подання даних). У таблиці, яку неможливо відобразити повністю на екрані монітора, знаходити потрібну інформацію, навіть за умови її попереднього сортування може виявитися нелегкою справою. У переважній більшості випадків користувача цікавлять дані, що відповідають певному набору умов. Електронні таблиці надають користувачу можливість приховати ті області таблиці, дані в яких цим умовам не відповідають. Такий споcіб відображення даних в електронній таблиці називають фільтруванням.
Фільтрування — це вибір даних у електронній таблиці, що відповідають певним умовам
Стандарт предложен в 1991 году некоммерческой организацией «Консорциум Юникода» (англ. Unicode Consortium, Unicode Inc.)[4][5]. Применение этого стандарта позволяет закодировать очень большое число символов из разных систем письменности: в документах, закодированных по стандарту Юникод, могут соседствовать китайские иероглифы, математические символы, буквы греческого алфавита, латиницы и кириллицы, символы музыкальной нотной нотации, при этом становится ненужным переключение кодовых страниц[6].
Стандарт состоит из двух основных частей: универсального набора символов (англ. Universal character set, UCS) и семейства кодировок (англ. Unicode transformation format, UTF). Универсальный набор символов перечисляет допустимые по стандарту Юникод символы и присваивает каждому символу код в виде неотрицательного целого числа, записываемого обычно в шестнадцатеричной форме с префиксом U+, например, U+040F. Семейство кодировок определяет преобразования кодов символов для передачи в потоке или в файле.
Коды в стандарте Юникод разделены на несколько областей. Область с кодами от U+0000 до U+007F содержит символы набора ASCII, и коды этих символов совпадают с их кодами в ASCII. Далее расположены области символов других систем письменности, знаки пунктуации и технические символы. Часть кодов зарезервирована для использования в будущем[7]. Под символы кириллицы выделены области знаков с кодами от U+0400 до U+052F, от U+2DE0 до U+2DFF, от U+A640 до U+A69F (см. Кириллица в Юникоде)[8].
Електронні таблиці можуть містити тисячі рядків і сотні стовчиків (або навпаки залежно від обраного користувачем подання даних). У таблиці, яку неможливо відобразити повністю на екрані монітора, знаходити потрібну інформацію, навіть за умови її попереднього сортування може виявитися нелегкою справою. У переважній більшості випадків користувача цікавлять дані, що відповідають певному набору умов. Електронні таблиці надають користувачу можливість приховати ті області таблиці, дані в яких цим умовам не відповідають. Такий споcіб відображення даних в електронній таблиці називають фільтруванням.
Фільтрування — це вибір даних у електронній таблиці, що відповідають певним умовам
Стандарт предложен в 1991 году некоммерческой организацией «Консорциум Юникода» (англ. Unicode Consortium, Unicode Inc.)[4][5]. Применение этого стандарта позволяет закодировать очень большое число символов из разных систем письменности: в документах, закодированных по стандарту Юникод, могут соседствовать китайские иероглифы, математические символы, буквы греческого алфавита, латиницы и кириллицы, символы музыкальной нотной нотации, при этом становится ненужным переключение кодовых страниц[6].
Стандарт состоит из двух основных частей: универсального набора символов (англ. Universal character set, UCS) и семейства кодировок (англ. Unicode transformation format, UTF). Универсальный набор символов перечисляет допустимые по стандарту Юникод символы и присваивает каждому символу код в виде неотрицательного целого числа, записываемого обычно в шестнадцатеричной форме с префиксом U+, например, U+040F. Семейство кодировок определяет преобразования кодов символов для передачи в потоке или в файле.
Коды в стандарте Юникод разделены на несколько областей. Область с кодами от U+0000 до U+007F содержит символы набора ASCII, и коды этих символов совпадают с их кодами в ASCII. Далее расположены области символов других систем письменности, знаки пунктуации и технические символы. Часть кодов зарезервирована для использования в будущем[7]. Под символы кириллицы выделены области знаков с кодами от U+0400 до U+052F, от U+2DE0 до U+2DFF, от U+A640 до U+A69F (см. Кириллица в Юникоде)[8].
с инета