На клімат України, як і будь-якої іншої ділянки суходолу, впливають такі чинники: географічна широта, абсолютна висота, рельєф, віддаленість від морів і океанів, наявність поблизу океанічних течій, розміщення на материку (розміри і частина материка), характер підстилаючої поверхні (колір, рослинність, мікроформи рельєфу). Головним із чинників, що обумовлює особливості розвитку кліматотвірних процесів, є географічна широта. Географічною широтою зумовлене існування в Україні помірного клімату з переважаючими західними вітрами і чітко вираженими змінами кліматичних явищ за сезонами. Відсутність гірських систем на північному заході України, а також у північному і східному напрямках робить її терени відкритими для проникнення повітряних мас з Атлантики, Арктики та центральної частини Євразійського материка. Особливості помірно континентального типу клімату в Україні зумовлені не тільки віддаленістю її просторів від океану, а значною мірою тим, що розміщена наша країна саме в західній частині найбільшого на Землі материка. Середні величини альбедо за рік на теренах України змінюються від 24 % на півночі до 17 % на півдні (за зимовий період від 60 % до 25 % відповідно). Значні відмінності взимку, в основному, пов'язані зі стійкістю снігового покриву, а влітку вони згладжуються. На території України, яка розмішена в помірних широтах, середньорічна величина сумарної сонячної радіації становить від 95 ккал/см2 (4200 МДж/м2) на півночі до 125ккал/см2 (5200 МДж/см2) на Південному узбережжі Криму зарік. Різницю між поглинутою сонячною радіацією і величиною теплового випромінювання підстилаючої поверхні називають радіаційним балансом. Він може бути додатним (удень, улітку) і від'ємним (вночі, взимку). Визначається він у тих самих одиницях, що й сонячна радіація - МДж/м2. На півночі середня величина його становить близько 1700 МДж/м2, у центральній частині держави - 1850 МДж/м2, а на півдні - до 2650 МДж/м2.
На протяжении трех веков (с 9 по 11) берега Европы опустошали вселявшие ужас скандинавские воины-мореплаватели — викинги. В Европе их называли норманнами (люди севера), в Англии — данами (отсюда название страны «Дания»), на Руси — варягами. Слово «викинг» толкуется как «витязь», «воин», «тот, кто в походе».
Викинги нападали на попадавшиеся им на пути корабли, на прибрежные селения, грабили монастыри, деревни и целые города, захватывали земли для поселения, как на Британских островах и на севере Франции, или занимали пустующие земли — например, острова Исландию, Гренландию. Некоторые отряды викингов служили наемниками или были членами дружин русских князей и гвардии византийских императоров.
В 10 веке руководство набегами взяли в свои руки конунги (короли, вожди) скандинавских стран, и отряды викингов теперь входили в состав войска конунга. В начале 11 века датский конунг Кнут Могучий создал державу, включавшую Данию, Норвегию и Англию и распавшуюся после его смерти.
Викингами обычно становились младшие сыновья в семье. Походы мог организовывать глава семьи, часто в походы отправлялись «морские конунги», не имевшие земли на родине и всю жизнь проводившие в походах в море. Участники викингской дружины представляли особое «товарищество» для торговли и военных походов.
Главным средством передвижения викингов был корабль. Парусное быстроходное и вместительное судно позволяло совершать плавания в открытом море, подниматься вверх по рекам, быстро исчезать с места нападения. Викинга нередко даже хоронили в корабле. После корабля важным видом транспорта были лошади. Для передвижения скандинавы использовали также повозки летом и сани зимой, лыжи и коньки. Викинг был вооружен копьем, мечом или боевым топором, луком со стрелами, защищен круглым щитом, кольчугой или чешуйчатым доспехом.
Викинги очень долгое время были язычниками, что особенно ужасало европейцев-христиан. Они чтили верховного бога Одина, бога грома Тора, которым даже приносили человеческие жертвы. Герои, павшие в походе, по представлениям викингов, после смерти оказывались в небесном дворце Вальхалле (Валгалла), где они и по сей день пируют с богами. Подвиги воинов воспевали особые поэты — скальды. Главной задачей скальда было описать битву и сравнить вождя с великими воинами, поставить его в один ряд с героями, обессмертить его имя, ибо слава была главной ценностью для скандинавов.
Процветало у викингов и искусство. Оружие, поминальные камни, украшения, столбы в доме, скамьи, сани украшались витиеватым орнаментом, изображениями сплетающихся фантастических зверей, сценками борьбы человека с ними.
Уже к 12 веку походы викингов прекратились. Они окончательно осели на землях Скандинавии и основали свои королевства — Данию, Норвегию и Швецию. Их короли построили столичные города, они стали возводить крепости, издавать законы и стремились упорядочить и сделать мирной жизнь своих подданных, подобно другим странам Европы. Часть викингов осела в Нормандии, где они стали говорить по-французски. Норманны из Нормандии завоевали Англию в 1066 году.
Головним із чинників, що обумовлює особливості розвитку кліматотвірних процесів, є географічна широта. Географічною широтою зумовлене існування в Україні помірного клімату з переважаючими західними вітрами і чітко вираженими змінами кліматичних явищ за сезонами.
Відсутність гірських систем на північному заході України, а також у північному і східному напрямках робить її терени відкритими для проникнення повітряних мас з Атлантики, Арктики та центральної частини Євразійського материка.
Особливості помірно континентального типу клімату в Україні зумовлені не тільки віддаленістю її просторів від океану, а значною мірою тим, що розміщена наша країна саме в західній частині найбільшого на Землі материка.
Середні величини альбедо за рік на теренах України змінюються від 24 % на півночі до 17 % на півдні (за зимовий період від 60 % до 25 % відповідно). Значні відмінності взимку, в основному, пов'язані зі стійкістю снігового покриву, а влітку вони згладжуються. На території України, яка розмішена в помірних широтах, середньорічна величина сумарної сонячної радіації становить від 95 ккал/см2 (4200 МДж/м2) на півночі до 125ккал/см2 (5200 МДж/см2) на Південному узбережжі Криму зарік.
Різницю між поглинутою сонячною радіацією і величиною теплового випромінювання підстилаючої поверхні називають радіаційним балансом. Він може бути додатним (удень, улітку) і від'ємним (вночі, взимку). Визначається він у тих самих одиницях, що й сонячна радіація - МДж/м2. На півночі середня величина його становить близько 1700 МДж/м2, у центральній частині держави - 1850 МДж/м2, а на півдні - до 2650 МДж/м2.
Викинги нападали на попадавшиеся им на пути корабли, на прибрежные селения, грабили монастыри, деревни и целые города, захватывали земли для поселения, как на Британских островах и на севере Франции, или занимали пустующие земли — например, острова Исландию, Гренландию. Некоторые отряды викингов служили наемниками или были членами дружин русских князей и гвардии византийских императоров.
В 10 веке руководство набегами взяли в свои руки конунги (короли, вожди) скандинавских стран, и отряды викингов теперь входили в состав войска конунга. В начале 11 века датский конунг Кнут Могучий создал державу, включавшую Данию, Норвегию и Англию и распавшуюся после его смерти.
Викингами обычно становились младшие сыновья в семье. Походы мог организовывать глава семьи, часто в походы отправлялись «морские конунги», не имевшие земли на родине и всю жизнь проводившие в походах в море. Участники викингской дружины представляли особое «товарищество» для торговли и военных походов.
Главным средством передвижения викингов был корабль. Парусное быстроходное и вместительное судно позволяло совершать плавания в открытом море, подниматься вверх по рекам, быстро исчезать с места нападения. Викинга нередко даже хоронили в корабле. После корабля важным видом транспорта были лошади. Для передвижения скандинавы использовали также повозки летом и сани зимой, лыжи и коньки. Викинг был вооружен копьем, мечом или боевым топором, луком со стрелами, защищен круглым щитом, кольчугой или чешуйчатым доспехом.
Викинги очень долгое время были язычниками, что особенно ужасало европейцев-христиан. Они чтили верховного бога Одина, бога грома Тора, которым даже приносили человеческие жертвы. Герои, павшие в походе, по представлениям викингов, после смерти оказывались в небесном дворце Вальхалле (Валгалла), где они и по сей день пируют с богами. Подвиги воинов воспевали особые поэты — скальды. Главной задачей скальда было описать битву и сравнить вождя с великими воинами, поставить его в один ряд с героями, обессмертить его имя, ибо слава была главной ценностью для скандинавов.
Процветало у викингов и искусство. Оружие, поминальные камни, украшения, столбы в доме, скамьи, сани украшались витиеватым орнаментом, изображениями сплетающихся фантастических зверей, сценками борьбы человека с ними.
Уже к 12 веку походы викингов прекратились. Они окончательно осели на землях Скандинавии и основали свои королевства — Данию, Норвегию и Швецию. Их короли построили столичные города, они стали возводить крепости, издавать законы и стремились упорядочить и сделать мирной жизнь своих подданных, подобно другим странам Европы. Часть викингов осела в Нормандии, где они стали говорить по-французски. Норманны из Нормандии завоевали Англию в 1066 году.