Стан вод Світового океану нині викликає велику тривогу. Води морів і океанів забруднюються переважно водами річок, з якими щорічно до них надходить понад 320 млн. т заліза, 6,5 мли. т фосфору й інших речовин. Дуже багато забруднювачів потрапляє в Світовий океан і з атмосфери: 200 тис. т свинцю, 1 млн. т вуглеводнів, 5 тис. т ртуті тощо. Близько однієї третини мінеральних добрив, що потрапляють у ґрунт, вимивається з нього й ріками виноситься в моря та океани; лише азоту й фосфору таким шляхом потрапляє в Світовий океан близько 62 млн. т на рік. Ці речовини викликають бурхливий розвиток деяких рослин (синьо-зелених і зелених одноклітинних водоростей), що вже не раз спричиняло „червоні приливи" в Північному, Середземному морях й інших акваторіях.
До найбільш шкідливих забруднювачів Світового океану належать нафта і нафтопродукти. Щорічно в Світовий океан надходить 5–10 млн. т цих забруднювачів, джерелами яких є морський транспорт і приморські міста, береговий стік, втрати під час морського добування нафти на шельфах тощо. Особливу тривогу викликають аварії великих танкерів, що перевозять нафту.
У морську воду потрапила велика кількість радіоактивних ізотопів внаслідок випробувань атомної зброї, роботи ядерних реакторів на військових підводних човнах і криголамах, скидання контейнерів з відходами атомних електростанцій тощо.
Вибереш собі речення які тобі сподобались, і так складеш твір мініатюру.
В статье предпринята попытка рассмотреть произведения Михаила Шолохова «Тихий Дон», «Поднятая целина», «Они сражались за Родину», «Судьба человека» как единый цикл, выявить динамику в трактовке писателем образа жизни, системы ценностей. Сопоставляются персонажи текстов, сюжетные линии, а затем верифицируется идея через соотнесение персонажей экранизаций этих произведений, сделанных при жизни М. Шолохова с 1959 по 1975 г. Анализ произведен с применением метода структурализма, использованного историком А.С. Сушковым, выдвинувшим гипотезу о единстве текстов М. Шолохова. Структуралистский подход предполагает изучение своеобразия построения дискурсов текста без акцента на их ценностную составляющую. Возможность применения культурологического подхода в ходе анализа литературных текстов обоснована в работах П. Бурдьё. Экранизации текстов М. Шолохова осмыслены с использованием подхода Ю. Лотмана,
Стан вод Світового океану нині викликає велику тривогу. Води морів і океанів забруднюються переважно водами річок, з якими щорічно до них надходить понад 320 млн. т заліза, 6,5 мли. т фосфору й інших речовин. Дуже багато забруднювачів потрапляє в Світовий океан і з атмосфери: 200 тис. т свинцю, 1 млн. т вуглеводнів, 5 тис. т ртуті тощо. Близько однієї третини мінеральних добрив, що потрапляють у ґрунт, вимивається з нього й ріками виноситься в моря та океани; лише азоту й фосфору таким шляхом потрапляє в Світовий океан близько 62 млн. т на рік. Ці речовини викликають бурхливий розвиток деяких рослин (синьо-зелених і зелених одноклітинних водоростей), що вже не раз спричиняло „червоні приливи" в Північному, Середземному морях й інших акваторіях.
До найбільш шкідливих забруднювачів Світового океану належать нафта і нафтопродукти. Щорічно в Світовий океан надходить 5–10 млн. т цих забруднювачів, джерелами яких є морський транспорт і приморські міста, береговий стік, втрати під час морського добування нафти на шельфах тощо. Особливу тривогу викликають аварії великих танкерів, що перевозять нафту.
У морську воду потрапила велика кількість радіоактивних ізотопів внаслідок випробувань атомної зброї, роботи ядерних реакторів на військових підводних човнах і криголамах, скидання контейнерів з відходами атомних електростанцій тощо.
Вибереш собі речення які тобі сподобались, і так складеш твір мініатюру.
Объяснение:
В статье предпринята попытка рассмотреть произведения Михаила Шолохова «Тихий Дон», «Поднятая целина», «Они сражались за Родину», «Судьба человека» как единый цикл, выявить динамику в трактовке писателем образа жизни, системы ценностей. Сопоставляются персонажи текстов, сюжетные линии, а затем верифицируется идея через соотнесение персонажей экранизаций этих произведений, сделанных при жизни М. Шолохова с 1959 по 1975 г. Анализ произведен с применением метода структурализма, использованного историком А.С. Сушковым, выдвинувшим гипотезу о единстве текстов М. Шолохова. Структуралистский подход предполагает изучение своеобразия построения дискурсов текста без акцента на их ценностную составляющую. Возможность применения культурологического подхода в ходе анализа литературных текстов обоснована в работах П. Бурдьё. Экранизации текстов М. Шолохова осмыслены с использованием подхода Ю. Лотмана,