Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
Традиционными для богатых лесом регионов России всегда становились промыслы, связанные с созданием и декором изделий из дерева. Нижегородская область и берега Волги не стали исключением. Зародилась роспись на основе использования контрастных пород дерева, которыми инкрустировались прялки. Уже позже в этот деревянный рисунок начали добавлять краски. Постепенно инкрустация ушла в , уступив место чистой росписи. До революции городецкая роспись украшала бытовые вещи - прялки, поставки, детские игрушки и мебель, разделочные доски, и являлась предметом торговли для жителей в основном самой Нижегородской области. Однако изначально росписью украшали все же в основном прялки, которые были желаемым товаром на ярмарках за пределами области. Когда расписная прялка не была в работе, хозяйка вешала расписное донце на стену как картину. В начале 20 века и в период революции городецкая роспись, как и многие другие народные промыслы, пришла в упадок. И, как и многие другие промыслы, как, например, каргопольская игрушка, возрождалась централизованно, но при и высокой самоотдаче мастеров-носителей традиции, сохранивших секреты мастерства внутри своей семьи. Так, в 1936 году в Городце была организована артель по поточному производству изделий с городецкой росписью. Постепенно ассортимент изделий городецкой росписи возрождался, в 60-е гг. 20 века было начато производство детской мебели с городецкими мотивами.
Алгори́тм (латинізов. Algorithmi за араб. ім'ям перського математика аль-Хорезмі) — набір інструкцій, які описують порядок дій виконавця, щоб досягти результату розв'язання задачі за скінченну кількість дій; система правил виконання дискретного процесу, яка досягає поставленої мети за скінченний час. Для візуалізації алгоритмів часто використовують блок-схеми.
Для комп'ютерних програм алгоритм є списком деталізованих інструкцій, що реалізують процес обчислення, який, починаючи з початкового стану, відбувається через послідовність логічних станів, яка завершується кінцевим станом. Перехід з попереднього до наступного стану не обов'язково детермінований — деякі алгоритми можуть містити елементи випадковості.
Поняття алгоритму належить до підвалин математики. Обчислювальні процеси алгоритмічного характеру (як-то арифметичні дії над цілими числами, знаходження НСД двох чисел тощо) відомі людству з глибокої давнини. Проте, чітке поняття алгоритму сформувалося лише на початку XX століття.
Часткова формалізація поняття алгоритму розпочалася зі спроб розв'язати задачу розв'язності (нім. Entscheidungsproblem), яку сформулював Давид Гільберт у 1928 р. Наступні формалізації були необхідні для визначення ефективної обчислювальності[1] або «ефективного методу»[2]; до цих формалізацій належать рекурсивні функції Геделя-Ербрана-Кліні 1930, 1934 та 1935 років, λ-числення Алонзо Черча 1936 р., «Формулювання 1» Еміля Поста 1936 року, та машина Тюрінга, розроблена Аланом Тюрінгом протягом 1936, 1937 та 1939 років. В методології алгоритм є базисним поняттям і складає основу опису методів. З методології виходить якісно нове поняття алгоритму як оптимальність з наближенням до прогнозованого абсолюту. Зробивши все в послідовності алгоритму за граничних умов задачі маємо ідеальне рішення нагальних проблем науково-практичного характеру. В сучасному світі алгоритм будь-якої діяльності у формалізованому виразі складає основу освіти на прикладах, за подоби. На основі подібності алгоритмів різних сфер діяльності була сформована концепція (теорія) експертних систем.
Традиционными для богатых лесом регионов России всегда становились промыслы, связанные с созданием и декором изделий из дерева. Нижегородская область и берега Волги не стали исключением. Зародилась роспись на основе использования контрастных пород дерева, которыми инкрустировались прялки. Уже позже в этот деревянный рисунок начали добавлять краски. Постепенно инкрустация ушла в , уступив место чистой росписи. До революции городецкая роспись украшала бытовые вещи - прялки, поставки, детские игрушки и мебель, разделочные доски, и являлась предметом торговли для жителей в основном самой Нижегородской области. Однако изначально росписью украшали все же в основном прялки, которые были желаемым товаром на ярмарках за пределами области. Когда расписная прялка не была в работе, хозяйка вешала расписное донце на стену как картину. В начале 20 века и в период революции городецкая роспись, как и многие другие народные промыслы, пришла в упадок. И, как и многие другие промыслы, как, например, каргопольская игрушка, возрождалась централизованно, но при и высокой самоотдаче мастеров-носителей традиции, сохранивших секреты мастерства внутри своей семьи. Так, в 1936 году в Городце была организована артель по поточному производству изделий с городецкой росписью. Постепенно ассортимент изделий городецкой росписи возрождался, в 60-е гг. 20 века было начато производство детской мебели с городецкими мотивами.