Авести́ (от итал. travestire — переодевать) — театральное амплуа, требующее исполнения соответственно переодетым лицом роли другого пола; преимущественно актриса, исполняющая роли мальчиков, подростков, девочек, а также роли, требующие переодевания в мужской костюм.[1][2][3]
В современном театре (реже в кино) к услугам актрис-травести прибегают, главным образом, потому, что добиться от актёра-ребёнка требуемого для сложных ролей исполнительского мастерства нелегко. Кроме того, актёр-подросток быстро взрослеет, и на его роль нужно было бы вводить нового исполнителя, тогда как актриса-травести может выступать в одной и той же роли многие годы.
К травести относятся: в драматическом театре роли девушек, которым по ходу действия приходится выдавать себя за мужчин, переодеваться в мужское платье (например, Шура Азарова в комедии А. Гладкова «Давным-давно», Беатриче в комедии Карло Гольдони «Слуга двух господ»; Габриэль в водевиле Ф. А. Кони «Девушка-гусар»), Тильтиль и Митиль в «Синей птице» Мориса Метерлинка[2].
Травести называют также оперных певиц, выступающих в партиях юношей (которые композиторами XVIII века создавались для женских голосов меццо-сопрано, контральто). Например, Зибель — «Фауст» Ш. Гуно, Лель — «Снегурочка» Н. А. Римского-Корсакова[2][3].
Среди наиболее известных актрис-травести советского и российского театра и кино — Янина Жеймо, Ольга Бган (первая исполнительница роли Маленького принца на советской сцене), Лидия Князева, Мария Барабанова, Лариса Голубкина, Варвара Асенкова, Алиса Фрейндлих [4], В. Д. Бендина[5], Е. Н. Морес, З. Ф. Булгакова[6], Н. Н. Казаринова, К. П. Коренева, М. П. Неменко-Бабковская[7], А. А. Охитина, В. А. Сперантова, Л. С. Чернышёва.[2][8] и другие. Из широко известных западных и восточных актрис к этому амплуа относят шведскую оперную певицу Малену Эрнман и французских актрис Виржини Дезаже и Сару Бернар, канадку Мэри Пикфорд, американку Мод Адамс, а также актрис Гонконга, Тайваня и Японии Айви Лин По, Ян Лихуа и Хибари Мисору.
Як ми переконалися на прикладі Сонця, маса зорі е тією з найважливіших характеристик, від якої залежать фізичні умови в її надрах. Безпосереднє визначення маси можливе лише для подвійних зір.
Подвійні зорі називаються візуально-подвійними, якщо їхню подвійність можна помітити під час безпосередніх у телескоп.
Прикладом візуально-подвійної зорі, видимої навіть неозброєним оком, є £ Великої Ведмедиці, друга зоря від кінця "ручки" її "ковша". При нормальному зорі зовсім близько біля неї видно другу слабку зірочку, її помітили ще стародавні араби й назвали Алькор (Вершник). Яскравій зорі вони дали назву Міцар. Міцар і Алькор віддалені одна від одної на 1 Г. У бінокль таких зоряних пар можна знайти чимало.
Системи з кількістю зір n ³3 називаються кратними. Так, у бінокль видно, що г Ліри складається з двох однакових зір 4-ї зоряної величини, відстань між якими 3'. При в телескоп Е Ліри - візуально-четверна зоря.
Однак деякі зорі виявляються лише оптично-подвійними, тобто близькість таких двох зір е. результатом випадкової проекції їх на небо. Насправді в вони далекі одна від одної. А якщо під час з'ясовується, що вони утворюють єдину систему і обертаються під дією взаємного притягання навколо спільного центра мас, то їх називають фізичними подвійними.
Багато подвійних зір відкрив і вивчив відомий російський учений В. Я. Струве. Найкоротший відомий період обертання візуально-подвійних зір - кілька років. Вивчено пари, в яких період обертання становить десятки років, а пари з періодами в сотні років вивчать у майбутньому. Найближча до нас зоря a Центавра є подвійною.
Період обертання її складових (компонентів) - 70 років. Обидві зорі в цій парі за масою і температурою подібні до Сонця.
Головна зоря звичайно не знаходиться у фокусі видимого еліпса, який описує супутник, бо ми бачимо його орбіту в проекції викривленою. Але знання геометрії дає змогу встановити справжню форму орбіти й виміряти її велику піввісь а в секундах дуги. Якщо відома відстань О до подвійної зорі в парсеках і велика піввісь орбіти зорі-супутника в секундах дуги дорівнює а", то в астрономічних одиницях вона дорівнюватиме:Aa. e. = a’’ x Dпк, або Аа. е. = а"/р",
В современном театре (реже в кино) к услугам актрис-травести прибегают, главным образом, потому, что добиться от актёра-ребёнка требуемого для сложных ролей исполнительского мастерства нелегко. Кроме того, актёр-подросток быстро взрослеет, и на его роль нужно было бы вводить нового исполнителя, тогда как актриса-травести может выступать в одной и той же роли многие годы.
К травести относятся: в драматическом театре роли девушек, которым по ходу действия приходится выдавать себя за мужчин, переодеваться в мужское платье (например, Шура Азарова в комедии А. Гладкова «Давным-давно», Беатриче в комедии Карло Гольдони «Слуга двух господ»; Габриэль в водевиле Ф. А. Кони «Девушка-гусар»), Тильтиль и Митиль в «Синей птице» Мориса Метерлинка[2].
Травести называют также оперных певиц, выступающих в партиях юношей (которые композиторами XVIII века создавались для женских голосов меццо-сопрано, контральто). Например, Зибель — «Фауст» Ш. Гуно, Лель — «Снегурочка» Н. А. Римского-Корсакова[2][3].
Среди наиболее известных актрис-травести советского и российского театра и кино — Янина Жеймо, Ольга Бган (первая исполнительница роли Маленького принца на советской сцене), Лидия Князева, Мария Барабанова, Лариса Голубкина, Варвара Асенкова, Алиса Фрейндлих [4], В. Д. Бендина[5], Е. Н. Морес, З. Ф. Булгакова[6], Н. Н. Казаринова, К. П. Коренева, М. П. Неменко-Бабковская[7], А. А. Охитина, В. А. Сперантова, Л. С. Чернышёва.[2][8] и другие. Из широко известных западных и восточных актрис к этому амплуа относят шведскую оперную певицу Малену Эрнман и французских актрис Виржини Дезаже и Сару Бернар, канадку Мэри Пикфорд, американку Мод Адамс, а также актрис Гонконга, Тайваня и Японии Айви Лин По, Ян Лихуа и Хибари Мисору.
Відповідь:
Як ми переконалися на прикладі Сонця, маса зорі е тією з найважливіших характеристик, від якої залежать фізичні умови в її надрах. Безпосереднє визначення маси можливе лише для подвійних зір.
Подвійні зорі називаються візуально-подвійними, якщо їхню подвійність можна помітити під час безпосередніх у телескоп.
Прикладом візуально-подвійної зорі, видимої навіть неозброєним оком, є £ Великої Ведмедиці, друга зоря від кінця "ручки" її "ковша". При нормальному зорі зовсім близько біля неї видно другу слабку зірочку, її помітили ще стародавні араби й назвали Алькор (Вершник). Яскравій зорі вони дали назву Міцар. Міцар і Алькор віддалені одна від одної на 1 Г. У бінокль таких зоряних пар можна знайти чимало.
Системи з кількістю зір n ³3 називаються кратними. Так, у бінокль видно, що г Ліри складається з двох однакових зір 4-ї зоряної величини, відстань між якими 3'. При в телескоп Е Ліри - візуально-четверна зоря.
Однак деякі зорі виявляються лише оптично-подвійними, тобто близькість таких двох зір е. результатом випадкової проекції їх на небо. Насправді в вони далекі одна від одної. А якщо під час з'ясовується, що вони утворюють єдину систему і обертаються під дією взаємного притягання навколо спільного центра мас, то їх називають фізичними подвійними.
Багато подвійних зір відкрив і вивчив відомий російський учений В. Я. Струве. Найкоротший відомий період обертання візуально-подвійних зір - кілька років. Вивчено пари, в яких період обертання становить десятки років, а пари з періодами в сотні років вивчать у майбутньому. Найближча до нас зоря a Центавра є подвійною.
Період обертання її складових (компонентів) - 70 років. Обидві зорі в цій парі за масою і температурою подібні до Сонця.
Головна зоря звичайно не знаходиться у фокусі видимого еліпса, який описує супутник, бо ми бачимо його орбіту в проекції викривленою. Але знання геометрії дає змогу встановити справжню форму орбіти й виміряти її велику піввісь а в секундах дуги. Якщо відома відстань О до подвійної зорі в парсеках і велика піввісь орбіти зорі-супутника в секундах дуги дорівнює а", то в астрономічних одиницях вона дорівнюватиме:Aa. e. = a’’ x Dпк, або Аа. е. = а"/р",
оскільки Dпк = 1/р".
Пояснення:
перечитай може десь помилився