І. 1. Тихо-тихо по землі ходить мир — щоденний, звичний (І.Жиленко.) 2. Мій синочок синьоокий в колисці усміхається мені. (В.Сосюра.) 3. Пильнуйте, люди добрі й щирі, не спіть, учені і женці! Чатують нас людинозвірі з страхіттям атомним в руці. (В.Симоненко.) 4. Ніхто свого щастя-долі не вгадає. (М.Стельмах.) 5. Страшно безсило-малим чути себе перед мертю, але страшніше, коли ні за що вмерти! (Б.Олійник.) І ревуть пароплави, гудуть паровози, і аероплани прокреслюють слід. (В.Стус.) 7. Замерехтіло між двох світів щось невпізнанно-знане. (В.Стус.) 8. Не знав, не знав звіздар гостробородий, що в антисвіті є антизірки, що у народах є антинароди, що у століттях є антивіки. (Л.Костенко.)
ІІ. 1. Заходило сонце, мінялося барвами небо — то жовтогарячими, то густо-червоними, то просинюватими. (Григір Тютюнник.) 2. Червонобоким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (М.Рильський.) 3. Над водою пропливало легеньке білосніжне павутиння. (Ю.Збанацький.) 4. Небом котилися сірі з білим хмари, вряди-годи вигулькувало сонце. (Вал. Шевчук.) 5. В'яже осінь ліси перевеслами бурштиново-коралово жовтими. (Н.Забіла.) 6. Чудовий килим опалого листя осики то спалахує криваво-червоним і малиновим кольором, то вилискує ніжно-рожевим, світло-жовтим, оранжевим. (Ю.Збанацький.) 7. Вітер жене стернею блякле перекотиполе. (О.Гончар.) 8. Тільки рясним верховіттям шептала вічнозелена сосна. (Леся Українка.)
ІІ. 1. Заходило сонце, мінялося барвами небо — то жовтогарячими, то густо-червоними, то просинюватими. (Григір Тютюнник.) 2. Червонобоким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (М.Рильський.) 3. Над водою пропливало легеньке білосніжне павутиння. (Ю.Збанацький.) 4. Небом котилися сірі з білим хмари, вряди-годи вигулькувало сонце. (Вал. Шевчук.) 5. В'яже осінь ліси перевеслами бурштиново-коралово жовтими. (Н.Забіла.) 6. Чудовий килим опалого листя осики то спалахує криваво-червоним і малиновим кольором, то вилискує ніжно-рожевим, світло-жовтим, оранжевим. (Ю.Збанацький.) 7. Вітер жене стернею блякле перекотиполе. (О.Гончар.) 8. Тільки рясним верховіттям шептала вічнозелена сосна. (Леся Українка.)