Банк обьявил, что дивиденды за год составили 20% годовых по обыкновенным и 30% годовых по привилегированным акциям. Определить диведенты на одну привелигированную акцию номинальной стоимостью 5000 руб. и дивиденты на одну обыкновенную акцию номинальной стоимостью 1000 руб.
Складно розмірковувати над таким поняттям, як “доля”. Я часто чую це слово від дорослих. Але вони розуміють долю зовсім по-різному.Одні кажуть, що від долі залежить все. Ну, майже все. Хтось щасливий та заможний — значить, доля ставиться до нього прихильно. А з кимось стався нещасний випадок — що ж, така доля. Дівчина не може вийти заміж — значить, в неї самотня доля. Згідно з такими поглядами, лиха доля часто преслідує цілі народи. Зокрема, тяжко жилося українському селянству під владою іноземців.А інші люди говорять, що свою долю людина будує сама та сама визначає її. Не може дівчина вийти заміж — значить, занадто пихата та егоїстична. Або, навпаки, занадто скромна та боїться вийти на вулицю. Якщо кинули недопалка або запаленого сірника, то станеться пожежа. Усе визначено діями самої людини, на все є зрозумілі причини.Особисто я вважаю, що в кожної людини існує доля. Адже хтось народжується в родини президента, а дехто — у батьків-наркоманів. Але я певен, що свою долю та долю інших можна змінювати на краще. Замість того, щоб скаржитися на долю, можна діяти задля кращого.Є така італійська казка про дівчину Сфортуну, яка мала лиху долю. Що б не робила дівчина, невдачі постійно переслідували її. Але дівчина перемогла лиху долю своїми добротою та невтомною працею. У казці Сфортуна розшукала свою долю в образі страшної старої відьми, перевдягла її в гарне вбрання, розчісала їй волосся, надушила парфумами. А ще нагодувала пирогами, які сама спекла. І доля змінила своє ставлення до дівчини, стала лагідною.Казка, звичайно, є казкою. Але вона має повчальний сенс. Недарма кажуть, що кожна людина — сама господар свої долі.
Відродження називають «золотим століттям» живопису, XIX ст. пов’язують з найяскравішим розквітом літератури, XX ст. вважають століттям музики. Ці визначення свідчать про те, наскільки вірно той чи інший вид мистецької діяльності здатен відобразити світосприйняття епохи, духовні прагнення людства, його надії та його ілюзії.
Музичне мистецтво XX ст., як складова частина духовної культури суспільства, характеризується інтенсивними пошуками нових засобів виразності, експериментів, великою кількістю стильових течій. Однією з характерних рис для світової історії стає тісна взаємодія культур різних країн світу, які до цього моменту розвивалися відокремлено. Саме тому європейська музика зазнає значного впливу музичних культур народів світу і відзначається крайнім різноманіттям стилістичних напрямів і течій, з яких найвідоміші неоромантизм (Густав Малер, Сергій Рахманінов), неокласицизм (Пауль Гіндеміт, Ферруччо Бузоні, Бенджамін Бріттен), «нова фольклорна хвиля» (Белла Барток), неоімпресіонізм (Олів’є Мес-сіан), експресіонізм (Арнольд Шенберг, Антон Вебери, Альбан Берг) тощо. Також композитори приділяють значну увагу дослідженням музичного фольклору та його інтеграції в композиторську творчість.
Велике значення для розвитку музики мала поява та розповсюдження звукозапису і кіно. Перші електроінструменти відкривають новий погляд на природу й можливості звуку. В 1920-х рр. футуристи здійснюють спроби залучення до музичного мистецтва шумових звуків. У СІЛА та країнах Європи масовою музичною культурою стає джаз.
Объяснение: