2. Укажіть визначення літературного процесу : А сукупність літературних творів, схожих між собою за змістом і формою, а також
засобами мовного оформлення та художнього зображення,
Б сукупність літератур народів усього світу,
В поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення;
г зосередження уваги на внутрішньому світі особистості, й настроях, мріяк і сподіваннях
С одной стороны - самой прогрессивной сегодня считается демократическая форма правления, в основе которой лежит коллективное принятие решений с равным воздействием участников на исход процесса .Для стабильности государства необходимо, чтобы граждане исполняли даже те решения власти, против которых они возражают. В случае демократии это означает, что меньшинство подчиняется воле большинства. Примером истинной демократии может сужить присоединение Крыма к России - процесс, главной направляющей и поддерживающей силой которого было добровольное волеизъявление подавляющего большинства крымчан быть вместе с Россией. Но в то же время еще древние философы весьма недоверчиво относились к волеизъявлению большинства как к справедливому и разумному решению ю Так, Платон утверждал, что избыточная демократия неминуемо влечёт за собой тиранию. По Платону, демократия — это власть завистливых бедняков. Аристотель рассматривал демократию как правление большинства неимущих граждан в интересах исключительно данного большинства. В заголовок эссе вынесена цитата немецкого философа- идеалиста Вильгельма Виндельбанда . Он также говорил:" «Суеверная приверженность большинству относится к особенностям нашего времени". Мировая и отечественная история не раз убеждала нас в том, что большинством при умелом применении политтехнологий легко манипулировать, превращать огромные массы людей в бездушную толпу, которая с одинаковым рвением готова выкрикивать" Распни его!" и распевать " Дойчланд, Дойчланд юбер аллес!". Не забудет и наша страна невероятный эмоциональный подъем, с которым в 30-е-40е годы вершились славные дела -строительство городов, заводов, металлургических комбинатов, гидростанций, освоение новых земель. Но и одновременно это было время массовых репрессий, когда тысячи людей объявлялись врагами народа, уничтожались, ссылались в лагеря. И большинство людей ( хотя, надо оговориться, большинство запуганных людей) поддерживали репрессии, будучи уверенными, что им говорят правду. В в 21 веке уже иные опытные манипуляторы смогли породить на нашей планете такую чудовищную структуру, как ИГИЛ . В ней, несомненно, много людей, попавших в ряды бандитов под страхом смерти, пыток, казни родных и близких . Но главные силы - это то самое одурманенное посулами и обещаниями истинного порядка на земле большинство, которое уже не самостоятельно мыслить, анализировать, сопоставлять. И это большинство не терпит никаких иных мнений, оно даже не готово выслушать иную точку зрения. Любой человек, даже заподозренный в инакомыслии или в образе жизни, отличающемся от того, которое проповедуется в его рядах, уничтожается . Это действительно - тирания большинства, то, что по словам философа " не имеет нравственного основания" . Так где же та золотая середина? КАк, сохраняя демократию, не сорваться в пропасть диктатуры? Демократия — это не только проявление воли большинства, но и гарантия права меньшинства на критику и свободное выражение своих взглядов — конструктивных, а не разрушительных. Право говорить и быть услышанным. Право быть оспоренным, но не угнетенным. Власть может стоять прочно только тогда, когда она ощущает сопротивление со стороны оппозиции — политического меньшинства. Это заставляет её постоянно подтверждать свое право управлять государством.
Відповідь:
Одна з найвідоміших комедій Мольєра — комедія «Міщанин-шляхтич». Її герой — такий собі пан Журден, який нажив немало грошей, але був не аристократичного роду. Йому дуже хотілося стати одним із представників вищого світу. Це бажання настільки заволоділо думками пана Журдена і всім його єством, що в очах людей навколо герой став виглядати часом кумедно, часом наївно, а часом виставляв себе справжнім дурнем.
Щоб хоч якось зрівнятися з дворянами, пан Журден винайняв для себе вчителів фехтування, танців і музики. Вчителі швидко зрозуміли недолугість свого наймача і почали цим користуватися. Розмовляючи між собою, вони визнавали, що хоча пан Журден і вдавав із себе галантного шляхтича, але сам абсолютно нічого не тямив у мистецтві та інших науках. Проте він добре платив, а це для них було найголовнішим.
Більшість людей повністю влаштовувало, що пан Журден був «темною» людиною і аплодував кожній нісенітниці, а за його гроші вони були готові прощати пану Журдену будь-яку дурість. Наприклад, вчитель музики наголошував на тому, що пан Журден прославить їх серед вельможного товариства: «він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього».
Не дивно, то такі недолугі багатії, як міщанин Журден, що прагнули будь-якою ціною зрівнятися з шляхтичами, були найлегшою наживою для шахраїв. Тому світському пройдисвіту графу Доранту, який видавав себе за друга пана Журдена, дуже легко було грати на почуттях міщанина, на його захопленні маркізою Доріменою, у яку і сам був закоханий. Граф видурював у пана Журдена гроші і подарунки, які потім дарував маркізі від свого імені.
За законами жанру, у п’єси «Міщанин-шляхтич» щасливий фінал. Вона закінчилася весіллям дочки пана Журдена та її нареченого, а також весіллям маркізи та графа. Турки, які танцювали на весіллі, жартівливо били пана Журдена шаблями і разом з муфтієм промовляли: «Бийте, бийте, не жалійте!», а потім били міщанина ще і ціпками, а муфтій промовляв: «Не стидатись, не кричати, — коли хочеш паном стати».
Отже, Мольєр не тільки висміяв прагнення героя своєї п’єси, а й фізично покарав недолугого Журдена. Коментуючи свій твір, одного разу оптиміст Мольєр висловив такий афоризм: «Що б не говорили, є в людині щось незвичайне – таке, що ніякі вчені не можуть пояснити». І з цією надзвичайно мудрою думкою неможливо не погодитись.
Пояснення: