Задача 1.

В клетках человека и млекопитающих для защиты от вирусов вырабатывается специфический белок – интерферон. Его образование связано с комплементарным взаимодействием двух неаллельных доминантных генов, локализованных в разных хромосомах. Один из генов обеспечивает синтез этого белка, а другой переводу интерферона в активную форму. В брак вступают здоровые мужчина и женщина, гетерозиготные по обеим парам генов. Какова вероятность появления в этой семье детей с ослабленным иммунитетом?

Задача 2.

Так называемый бомбейский феномен состоит в том, что в семье, где отец имел группу крови B, а мать группу крови АВ, родилась девочка с группой крови 0. В литературе описано еще несколько подобных случаев. По сообщению выдающегося американского генетика В. МакКьюсика, некоторые генетики склонны объяснять это явление редким эпистатическим рецессивным геном подавлять действие генов, определяю-ющих группы крови А и В. Принимая эту гипотезу о наличии рецессивного аллеля s, установите генотипы всех лиц, описанных в бомбейском феномене.

Задача 3.

Рост человека определяется полимерными несцепленными генами. Предположим, что высокие люди имеют три пары доминантных полимерных генов и рост 180 см, низкий рост опре деляется тремя парами рецессивных полимерных генов и равен 150 см. В брак вступают женщина с ростом 160 см и мужчина с ростом 175 см. Определите возможный рост детей от этого брака.​

План

1Риби

2Амфібії

3Рептилії

4Птахи

4Ссавці

Відділи мозку

Передній, середній, довгастий, проміжний, мозочок

Передній, середній, довгастий, проміжний, мозочок

Передній, середній, довгастий, проміжний, мозочок

Передній, середній, довгастий, проміжний, мозочок

Передній, середній, довгастий, проміжний, мозочок

1Об’єм переднього мозку в порівнянні 3 іншими відділами мозку

2Розмір переднього мозку не відрізняється від інших відділів головного мозку

3Розмір переднього мозку збільшується в порівнянні з іншими відділами

4Півкулі переднього мозку вкрити сірою речовиною, яка утворює кору. Кора гладенька

5Має більші розміри. Півкулі переднього мозку вкрити сірою речовиною, яка утворює кору

6Має більший об’єм. Добре розвинена кора півкуль переднього мозку. Кора має борозни та звивини, які збільшують її площу

7Ступень розвитку відділів мозку

Передній мозок розвинений слабо. Добре розвинений мозочок

Передній мозок розвинений краще, ніж у риб. Мозочок менш розвинений в порівнянні з рибами.

Краще, ніж у амфібій, розвинений передній мозок та мозочок

Краще, ніж у рептилій, розвинений передній мозок та мозочок

Краще, ніж у птахів, розвинений передній мозок та мозочок

Особливості поведінки тварин

 

Рухи обмежуються лише стрибками

 

Складні рухи під час польоту, які потребують координації

Складні рухи, які потребують координації

Висновки. 1. Всі хребетні тварини мають однакові відділи головного мозку, який має загальний план будови — передній, середній, довгастий, проміжний мозок та мозочок. 2. У головному мозку хребетних тварин найбільше змінюються передній мозок, який забезпечує поведінку тварин, та мозочок, діяльність якого пов’язана з рухами, які потребують координації. 3. Прогресивний розвиток півкуль переднього мозку, мозочку притаманні головному мозку ссавців, тому вони мають складну поведінку (виникнення доволі складних умовних рефлексів на основі інстинктів) та складні рухи, які потребують координації.

Первым человеком, увидевшим клетки, был английский учёный Роберт Гук (известный нам благодаря закону Гука) . В 1663 году, пытаясь понять, почему пробковое дерево так хорошо плавает, Гук стал рассматривать тонкие срезы пробки с усовершенствованного им микроскопа. Он обнаружил, что пробка разделена на множество крошечных ячеек, напомнивших ему монастырские кельи, и он назвал эти ячейки клетками (по-английски cell означает «келья, ячейка, клетка») . В 1674 году голландский мастер Антоний ван Левенгук (Anton van Leeuwenhoek, 1632—1723) с микроскопа впервые увидел в капле воды «зверьков» — движущиеся живые организмы. Таким образом, уже к началу XVIII века учёные знали, что под большим увеличением растения имеют ячеистое строение, и видели некоторые организмы, которые позже получили название одноклеточных. Однако клеточная теория строения организмов сформировалась лишь к середине XIX века, после того как появились более мощные микроскопы и были разработаны методы фиксации и окраски клеток. Одним из её основоположников был Рудольф Вирхов, однако в его идеях присутствовал ряд ошибок: так, он предполагал, что клетки слабо связаны друг с другом и существуют каждая «сама по себе» . Лишь позднее удалось доказать целостность клеточной системы.