Вид це група організмів із Загальними морфофізіологічними, біохімічними і поведінковими ознаками, здатна до взаємного схрещування, яке дає в ряду поколінь плідне потомство, закономірно поширена в межах певного ареалу і схоже змінюється під впливом факторів зовнішнього середовища.
Причини різноманіття видів в результаті взаємодії рушійних сил еволюції: спадкової мінливості, боротьби за існування, природного відбору. На Землі існують різні середовища проживання. У зв'язку з цим кожен вид пристосувався до умов життя кожен у своєму середовищі. Велика різноманітність видів в природі зменшує шанси вимирання.
Аденозинтрифосфорная кислота (сокр. АТФ, англ. АТР) — нуклеозидтрифосфат, имеющий большое значение в обмене энергии и веществ в организмах. АТФ — универсальный источник энергии для всех биохимических процессов, протекающих в живых системах, в частности для образования ферментов. Открытие вещества произошло в 1929 году группой учёных Гарвардской медицинской школы — Карлом Ломаном, Сайрусом Фиске и Йеллапрагадой Суббарао[2], а в 1941 году Фриц Липман показал, что АТФ является основным переносчиком энергии в клетке[3].
Вид це група організмів із Загальними морфофізіологічними, біохімічними і поведінковими ознаками, здатна до взаємного схрещування, яке дає в ряду поколінь плідне потомство, закономірно поширена в межах певного ареалу і схоже змінюється під впливом факторів зовнішнього середовища.
Причини різноманіття видів в результаті взаємодії рушійних сил еволюції: спадкової мінливості, боротьби за існування, природного відбору. На Землі існують різні середовища проживання. У зв'язку з цим кожен вид пристосувався до умов життя кожен у своєму середовищі. Велика різноманітність видів в природі зменшує шанси вимирання.
Объяснение:
Аденозинтрифосфорная кислота (сокр. АТФ, англ. АТР) — нуклеозидтрифосфат, имеющий большое значение в обмене энергии и веществ в организмах. АТФ — универсальный источник энергии для всех биохимических процессов, протекающих в живых системах, в частности для образования ферментов. Открытие вещества произошло в 1929 году группой учёных Гарвардской медицинской школы — Карлом Ломаном, Сайрусом Фиске и Йеллапрагадой Суббарао[2], а в 1941 году Фриц Липман показал, что АТФ является основным переносчиком энергии в клетке[3].