Знову іду знайомими стежками В радість, чи біду до тебе, Моя мамо! Тобі я низько поклонюся, Як у дитинстві пригорнуся! Приспів: Дорога додому, До рідного краю дорога, Де мати чекає завжди Край воріт! Чи радість на серці, Чи в душу запала тривога, Ідемо до мами І будемо йти сотні літ! Бо все найдорожче на світі, То мамині очі, Усмішка ласкава, Як квітів нев'янучий цвіт! Ідемо до мами В ті сонячні зоряні ночі, Ідемо до мами, Пройшовши весь світ! В ранню весну і сивою зимою День і ніч іду Зустрітися з тобою! Стежка до мами, То зоряна ниточка долі, Яка не загубиться Серед волошок у полі!
Аднойчы я ишоу да хаты и убачыу што гняздо синички ляжала на зямле. Я тиха падыйшоу да яго и убачыу пценьчыка синицы. Я пагладеу у верх але там не кога не было. Я вырашыу узяць гназдо да хаты. Я узяу гняздо с пценьчыкам и панёс. Кали прынёс яго да хаты я плажыу зназдо с птеньчыкам на стол и уключый настольную лампу каб яму не было холадна. Кали мая мама прыйшла да хаты яна была рада бачыть госця. Потым мы вырайшыли назвать яго и назвали Петя ((:) )). Ён падрастау и ужо лятау па хаце. Наступала восень и Пети як и другим пцицам трэба было адлятаць у цёплыя краи. Я узяу яго у руки, выйшау на двор, папрашчауся з им, и выпустиу. Я быу увераны што Петя прыляциць наведаць яго.
Знову іду знайомими стежками В радість, чи біду до тебе, Моя мамо! Тобі я низько поклонюся, Як у дитинстві пригорнуся! Приспів: Дорога додому, До рідного краю дорога, Де мати чекає завжди Край воріт! Чи радість на серці, Чи в душу запала тривога, Ідемо до мами І будемо йти сотні літ! Бо все найдорожче на світі, То мамині очі, Усмішка ласкава, Як квітів нев'янучий цвіт! Ідемо до мами В ті сонячні зоряні ночі, Ідемо до мами, Пройшовши весь світ! В ранню весну і сивою зимою День і ніч іду Зустрітися з тобою! Стежка до мами, То зоряна ниточка долі, Яка не загубиться Серед волошок у полі!