Звертанням ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Ти виростала квітла й наливалась і втілилась в медвяний виноград.
Б Ні ти не вмреш ти щастя поховаєш під білим покривом несправджених надій.
В Квітки цвітуть і золотом багряним немов огнем долина пройнялась.
Г Мріє та ж ми вже навік попрощалися.
Д Я дам живих квіток зрошу їх кров’ю і заблищать вони немов рубіни.
2. Поширене звертання є в реченні (розділові знаки пропущено)
А Мамо я так довго мандрував, що ясени мене не впізнають..
Б Ти Батьківщино вчила мене жити, дбайливо підпираючи плечем.
В Ой летіть вітри буйні зашуміть калиновим гіллям край вікна, розбудіть матір
шелестом поривним.
Г Ти знаєш сестро як блакитна нічка бентежить серце, думку пориває?
Д Любові сповнений до дна, я вам щедрую добродію у святкові дні і в кожен
будень.
3. Вставним словом ускладнено речення (розділові знаки пропущено)
А Іван метушився бігав без потреби з одного місця на друге шелестів сухим
бадиллям трощив його і складав на купу.
Б Найперші вірші тримаються в таємниці навіть од найближчих людей.
В Розлючений дядько виривав дитячі клунки й висипав колоски на стерню.
Г Затишно під цим яблуневим шатром і духмяно й п’янко.
Д Повітря в горах дуже прозове отже і видимість тут стала набагато краща ніж на
рівнині..
4. НІКОЛИ НЕ БУВАЄ вставним слово
А щоправда
Б по-перше
В мабуть
Г принаймні
Д а втім
5. Правильно розставлено розділові знаки в реченні
А Цієї нової характеристики ти від мене, мабуть, не сподівався почути?
Б Отже зробіть мені милість і посидьте поруч.
В На мій погляд вона все-таки цікава жінка.

Г Очі знаєш найлютіший ворог усякого прогресу.
Д Та й нарешті за віщо я маю каратись за інших?
6. НЕПРАВИЛЬНО утворено звертання в реченні
А Ти чого це, дівко, на вулицю носа не показуєш?
Б Добридень, квітне, повелитель квіту.
В Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія.
Г Здрастуй, пташечко маленька, звідкіля ти, звідкіля?
Д Нехай живе поезія, мій друже.
7. Поширеним є речення
А Ранок був свіжим.
Б Тиша ніби скло.
В Запахло медом.
Г Став накрапати дощ.
Д Три тополі обнялися.
8. Неповним є речення
А Згаяного часу і конем не доженеш.
Б По блакитному степу вороний вітер.
В Пахло колосом, стернями і волошками.
Г На прощання, милий брате, що сказать тобі?

Прокинувшись від сну, бачу, що всі здорові, у вікно світить ласкаве сонечко. 1 мені легко на душі, я щасливий. Бачу неправду, бачу зло — і мені погано, я відчуваю себе нещасливим. Якби всі люди на землі оновили б свої душі, стали б справедливими, чуйними — світ став би зовсім іншим. Ніхто б нічого не крав, ніхто б нікого не вбивав, тільки правда йшла б попереду, а ми всі йшли б за нею. Отоді я був би дуже щасливий. Боляче мені, коли бачу бідних дітей та немічних старих людей. Я відчуваю себе тоді нещасливим. Чи багато чого людині в житті треба, щоб бути щасливою? Приголубила бабуся, поцілувала перед сном — і я засинаю, і мені так хороше, відчуваю я себе цілком щасливим.

Бути щасливою людиною — це значить володіти щастям. А що таке щастя? Щастя — це почуття повного задоволення. З цього виходить, що щастя — це стан людини. А, як відомо, стан вічний не буває. Значить, повністю і завжди щасливої людини не буває. Але ж іноді...

Я відчув себе щасливим третього жовтня. У цей день я святкував свій день народження. Рано-вранці по телефону мене поздоровив мій куратор. Коли прийшов до колежу, то отримав багато поздоровлень і подарунків від однокласників. Після колежу поїхав додому, а хата повна гостей. У цей день я отримав три телеграми — мене вітали друзі, які живуть далеко і яких я не бачив кілька років. Мене поздоровляли сусіди, і я відчував у цей день той самий стан, назва якому — щастя. Може, завтра, через місяць чи через рік все зміниться. Але не будемо заглядати далеко вперед.

Я розповів про почуття щастя на прикладі одного дня. Певен, що будь-яка людина гідна щастя. Але воно не приходить само по собі, до нього треба вперто йти. Кожна людина уявляє його по-різному. Але щастя залишається щастям і його вистачить на всіх. Так будьмо всі щасливі!

«Божественну комедію» не без підстав вважають енциклопедією середньовічного світогляду. Але в цьому світогляді поруч із застарілими уявленнями були й прогресивні риси, що відкривали народові перспективи не потойбічного райського життя, а земного, радісного та справедливого. Про задум твору Данте так писав у листі до Кангранде делла Скала, італійського вельможі при дворі якого він жив у вигнанні: «Врятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя». Письменник мріяв про духовне ння всього людства, тому й проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму. Письменник стверджував, що людина уже на землі повинна усвідомити своє становище, намагатися його поліпшити, звернувшись до прихованих сил у своїй душі. Данте вірив в здатність людини до духовного перетворення, а разом з тим і одухотворення всього життя.