Богдан глянув за борт і побачив як танцюють прозорі парасольки. Вони були ніжні прозорі. ще вони схожі на квіти. це медузи
раптом с води вистрибнула сіра тварина з блискучою шкірою. Вона була тупорила, мала великий дзьоб. Потім вона злетіла над водою и поплила далі. це дельфін
для моряків дельфіни друзі. дельфіни вказують кораблям дорогу. А медузи вороги вони отруйні. вона може тебе обпекти.
омаливість є скрізь. Іноді навіть друзі є ворогами. тому треба судити не за зовнішністю а за справами людини. (Надіюсь правильно написав)
Втрата Союзника» — так називалася колонка головного редактора «Дня» Лариси Івшиної, що вийшла 6 травня 2004 року, коли ми попрощалися з Джеймсом Ернестом Мейсом, колумністом і редактором англомовної версії газети протягом 8 років, видатного дослідника Голодомору, який приїхав до України зі США. Він пішов із життя 3 травня 2004 року після важкої хвороби.
Лариса Олексіївна писала про те, якою «фантастично важкою справою займався видатний вчений Джеймс Мейс. Наш Джим. ...Джеймс став українцем, наблизившись до болю, який передали йому ті, хто вцілів після страшного голоду. Українцем його зробило загострене почуття справедливості. Пробити змову мовчання було дуже складно... Не менш драматичним було те, що побачив Джеймс Мейс в перші роки, коли прибув в Україну. І що багато років по тому мучило його, хвилювало, терзало, наповнювало пристрастю і болем рядки в колонках The Day і статтях у «Дні». Це правда про те, що ми були і ще залишаємося ПОСТгеноцидним суспільством... В особі Джеймса журналісти «Дня» отримали друга i надзвичайно потужного союзника. Для мене особисто це було ніби відкриттям «другого фронту»...»
1)прозорі парасольки
2)опис дельфіна
3)друзі и отруйні тварини
4)зовнішність оманлива это план
Богдан глянув за борт і побачив як танцюють прозорі парасольки. Вони були ніжні прозорі. ще вони схожі на квіти. це медузи
раптом с води вистрибнула сіра тварина з блискучою шкірою. Вона була тупорила, мала великий дзьоб. Потім вона злетіла над водою и поплила далі. це дельфін
для моряків дельфіни друзі. дельфіни вказують кораблям дорогу. А медузи вороги вони отруйні. вона може тебе обпекти.
омаливість є скрізь. Іноді навіть друзі є ворогами. тому треба судити не за зовнішністю а за справами людини. (Надіюсь правильно написав)
Объяснение:
Втрата Союзника» — так називалася колонка головного редактора «Дня» Лариси Івшиної, що вийшла 6 травня 2004 року, коли ми попрощалися з Джеймсом Ернестом Мейсом, колумністом і редактором англомовної версії газети протягом 8 років, видатного дослідника Голодомору, який приїхав до України зі США. Він пішов із життя 3 травня 2004 року після важкої хвороби.
Лариса Олексіївна писала про те, якою «фантастично важкою справою займався видатний вчений Джеймс Мейс. Наш Джим. ...Джеймс став українцем, наблизившись до болю, який передали йому ті, хто вцілів після страшного голоду. Українцем його зробило загострене почуття справедливості. Пробити змову мовчання було дуже складно... Не менш драматичним було те, що побачив Джеймс Мейс в перші роки, коли прибув в Україну. І що багато років по тому мучило його, хвилювало, терзало, наповнювало пристрастю і болем рядки в колонках The Day і статтях у «Дні». Це правда про те, що ми були і ще залишаємося ПОСТгеноцидним суспільством... В особі Джеймса журналісти «Дня» отримали друга i надзвичайно потужного союзника. Для мене особисто це було ніби відкриттям «другого фронту»...»