Зробити синтаксичний розбір речень. 1. Гори щохвилини міняли свій настрій: коли сміялась царинка, хмурився ліс.
2. Петрик перехитрив діда: він пішов понад річечкою і там, де огорожа спускалася до річки, перейшов на город по воді.
3. Найраніше закінчили на греблі, бо там найбільше народу робило: гребля найшвидше потрібна була.
З нагоди свята Матері вчителька задала двом дівчатам намалювати газету. Ці дівчата були хорошими подружками, ходили в художню школу, а звали їх Ганна і Катя. І от наступного дня вони зібрались після уроків в класі, принесли все потрібне й почали обговорювати, як все намалювати.
- Особливо мені хочеться, щоб тут був намальований гарний букет, який тримають жіночі руки, а отут можемо розмістити потрібний нам текст, - запропонувала Ганна.
- А я уявляю тут маленьку дитину, яку на руках тримає мама. А весь текст, що нам потрібно, розмістимо навколо них, - сказала Катя.
- Але мама з букетом краще!
- Ні, дитина краще!
- Мама!
- Дитина!
- Якщо ти не хочеш поки малювати, давай спочатку підпишемо її.
- Давай.
Після того, як вони намалювали назву гарними буквами, Ганна і Катя знову почали сперечатися. І сперечались б вони довго, якби Ганна випадково не зачепила склянку з брудною водою. Вода розлилася по всьому паперу, назва розплилася.
- Ну от, дивися, що ти наробила! - вигукнула Катя.
- А не треба було сперечатись! - дорікнула їй Ганна.
Дівчата спробували висушити газету, але від цього папір тільки знявся хвилями. Подружки ледь не заплакали.
- Все, не буду більше з тобою дружити! - сказала Ганна і, зібравши речі, пішла до дому.
- А я з тобою! - відповіла Катя й, залишивши невдалу газету тут, теж пішла.
На наступний день, коли вони прийшла в клас, вчителька незадоволено розглядала роспливчасту назву й зіпсований папір:
- Я думала ви можете краще, дівчатка! Що ж тепер робити? Через відсутність газети клас не зможе взяти участь у конкурсі до свята!
Рапттом Ганна витягнула з портфеля ще один ватман, на якому була зображена дитина в матусі на руках - так, як хотіла Катя. У відповідь Катя теж витягнула ватман, де були намальовані мамині руки, що тримаю букет - як хотіла Ганна. Дівчата засміялись й помирились, а вчителька сказала:
- От тепер я вами дуже пишаюся - ви не тільки добре малюєте, а ще й хороші подружки!
* вибачаюсь, якщо воно дуже велике, але в майбутньому пишіть обсяг, який від вас вимагають вчителі. Якщо сподобалось - скажіть дякую )))*
Масляна - це підготовка до семи тижнях Великого посту, до якого віруючі повинні прийти зі світлими думками і чистою душею, - пояснює отець Володимир.
Церковна масниця схожа на сутінки. Плавно опускається ніч і густіють фарби, повільно - день від дня віруючі обмежують себе в їжі, спілкуванні, неправедних думках і вчинках. І від служби до служби осягають сенс цього обмеження. Робота над собою починається задовго до настання Сирною седмиці 24 лютого. У цей день в храмах читається глава Євангелія, що оповідає про те, як молилися дві людини.
У цей же день на вечірньо до звичної службі додається піснеспів Великого посту. За покаянної Тижнем про митаря і фарисея слід Тиждень про блудного сина (3 березня) - повість про повернення грішного, але розкаявся людини до Бога. З цієї неділі богослужіння ведуться за Пісної Тріоді, а до піснеспівів додається 136-й псалом - «На ріках вавилонських»
Третій акт - Вселенська Батьківська субота (9 березня) і Тиждень про Страшний суд (10 березня) - оповідь про початок і кінець людства. У батьківську суботу Церква поминає всіх від віку померлих православних християн. А в неділю настає мясопуст - день прощання з м'ясною їжею, «відпускання» її. Сирна седмиця, що вступає в свої права з понеділка, це, по суті, пісний свято, хоча поки ще дозволені і молоко, і яйця. У церковних стінах Сирна седмиця осінений молитвою святого Єфрема Сирина про дар покаяння. Але за стінами православний люд, включаючи і духовенство, веселиться відчайдушно, ніби прагнучи наїстися, нагулятися перед Великим постом. Так було в 1476 році, коли Іван Грозний гав, як в кулачному бою його з річковики кроплять кров'ю лід Москви-ріки. Так було в 1722 році, коли у Червоних воріт був споруджений гігантський фрегат на його палубі блазнював Петро I, Катерина і придворні в масках вовків, журавлів і драконів. Так залишилося й донині.
Багато проповідники обрушувалися на масницю. В кінці XVII ст. Патріарх Андріян навіть намагався заборонити «бісівський свято», але не зумів - тільки скоротив з чотирнадцяти до семи днів. А з часом Церква і зовсім змирилася з масницею, і ось, прийняла її до числа своїх звичаїв.
Останній день Масляної - Прощена неділя. У церкві в цей день згадують вигнання Адама з раю, а в народі прощаються із зимою та ще одним прожитим роком. Гаснуть масничні багаття. Люди відвідували могили предків, а після поспішають на вечерню. Недільна служба почався як завжди: читання Євангелія, золотаве облачення священиків. Але раптом все змінюється. Настає новий тиждень. Тиждень Великого посту. Ця мить відзначений обрядом преоблаченія, коли священики виходять до віруючих в золоті, але у фіолетовому - кольорі нею скорботи і вічності. Службу завершує чин прощення. Батюшки, включаючи і настоятеля храму, виходять на солею (піднесення перед іконостасом) і кланяються земним поклоном, просячи один в одного й у прихожан вибачення - за всі образи, вільні чи невільні, за неуважність, за гріхи ... А парафіяни в свою чергу підходять до священиків, цілують Євангеліє та вимовляють головну формулу цього дня: «Пробачте мене, грішного, А у відповідь:« Бог простить, як я прощаю »- Це дуже важке обряд. Як це раптом - вклонитися комусь в ноги, попросити пробачення? Незвично. Але після на душі робиться легко-легко. Так говорить отець Володимир. У народу на всі свої правила, і що широка масниця для того людині і потрібна, щоб глибше впасти у гріх і повніше покаятися.