"Вихованість — це вміння поводитись". Що ж означає вміння поводитись у колективі? Бути вихованою людиною — це і вміння вітатись, і підтримувати в товаристві розмову, і правильно їсти, одягатись, і вміння поводитись у громадських місцях.
Та неправильно мислять ті, хто вважає, що вихованість зводиться лише до гарних манер. Коли говоримо "вихована людина", ми маємо на увазі щось більш глибоке в людині, і передусім внутрішню інтелігентність. А це означає бути уважними до інших, тактовними, скромними.
Бути ввічливою, вихованою, витриманою людиною не так-то легко. Тут потрібні і самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, почуття поваги до інших людей, до колективу, відповідальність за свої вчинки перед суспільством.
пташечки вивели пташенят. ріс дуб ріс, але прийшов одного разу лісоруб і почав рубати його. звірі спочатку злякалися але потім подумали що треба щось робити бджоляче гніздо впало на лісоруба і бджоли почали йго жалити своїми хвостиками, білки полі кидати жолуді, сірий заєць почав ріті земельку на нього а пташки почали клювати лісоруба. він злякався і побігши в ліс зник у зеленій гущині. альо цім дуб не повернеш. всі стояли біля дуба і думали що рбити . де жити. альо тут маленька білочка поклала жолудь в ямку яку рів зайчик тато . потім маленьке зайченя зарив яму. маленькі пташенята принесли в своїх дзьобиках цілющої водички і плиснули на грядочку . і тут настав диво . з маленького жолудя виріс велечезний дуб. і всі знову жили радісно а дуб охоронявся лісникома на самій високій гілці жила пташина сім"я. дуб - був для всіх рідним домом. восени і взимку, коли листя спадало, зайчик взявши його, аби було не так холодно.
Та неправильно мислять ті, хто вважає, що вихованість зводиться лише до гарних манер. Коли говоримо "вихована людина", ми маємо на увазі щось більш глибоке в людині, і передусім внутрішню інтелігентність. А це означає бути уважними до інших, тактовними, скромними.
Бути ввічливою, вихованою, витриманою людиною не так-то легко. Тут потрібні і самодисципліна, і готовність іноді поступитися власними вигодами, звичками і, найголовніше, почуття поваги до інших людей, до колективу, відповідальність за свої вчинки перед суспільством.