Зробити схеми цих речень. 9-те речення повний синтаксичний розбір

7)Ніколи я не знав,як тяжко жить без солов'я,що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким і гарячим

8)так думав я,так думали ми всі,Аж раптом хтось віконце відчинив, м'яке повітря ніжно полилося , Остуджуючи нам сумне чуло

9)Пам'ятаю,як багряно Відсвіт сонця в серце ліг, пам'ятаю фортеп'яно Під промінням рук твоїх.

10)Я пам'ятаю ніч весняну з безумним надміром зірок

11)Присвячую скупі слова ці Єднанню молодості й праці,життю, любові й боротьбі

«Не все те золото, що блищить» - відома всім прислів'я. Його можна завжди пояснити і буквально, і символічно. Так, наприклад, воно може означати, що не всякий блискучий предмет зроблений із золота. Це - буквальний сенс прислів'я, а символічний його зміст декілька інший: іноді те, що по зовнішності блискуче, привабливе, за внутрішнім змістом – зовсім не добре, не цінне, зовсім не відповідає зовнішньому вигляду. Наприклад, іноді гарна, добре одягнена, приваблива людина виявляється дурною або поганою. Або – як раз навпаки, - непоказна по зовнішності людина виявляється цінною за внутрішнім змістом, що і виражається ще одним подібним прислів'ям «Малий золотник, та дорогий».У житті треба вміти розрізняти дійсно цінне і помилкове. Наприклад, ми часто стикаємося в житті з питанням: «Що таке краса?».Хто така гарна та красива людина? Обов'язково це – фотомодель? Чи можна вважати банку з фарбою красивою? Думаю, ні. Хоча ми точно знаємо, що з фарби можна створити шедевр. Два різних стани одного предмета можуть бути красивим і потворним. Чому так відбувається? Тому що краса – це не тільки даність, але і велика праця. Що б стати красивою людиною, потрібно докласти зусилля. У такій людині все гармонійно поєднується: розум, ерудиція, чуйність , доброта душі і багато інших придбаних якостей. Таким чином, ми ще раз переконуємося, що не все те золото, що блищить!

Інтелігент-це людина духу

Зі спогадів своїх батьків я знаю, що раніше, у радянські часи, їм розповідали, що суспільними класами є робітники та селяне, а інтелігенцію називали зневажливим словом " ". Тобто це не клас, а так... щось невелике або неважливе. На щастя, часи змінилися, і людей, що працюють більше мозком, ніж руками, поважають. Я не хочу сказати, що робітники або селяне менш важливі, ніж люди розумової праці - звісно, ні. Для суспільства всі класи важливі. Але внесок вчених, письменників, керівників, навіть акторів та художників важко переоцінити.

Справа не тільки в тому, що іхня праця потребує неабияких знань та вмінь. Я вважаю, що інтеллігенція - це люди, які надають всім іншим приклад, яким повинна бути гідна та благородна людина. Розумна та освічена людина, на мій погляд, ніколи не буде ані агресивною, ані фанатичною. "Є дві думки - моя та помилкова" - це не про інтелігента.

Інтелігентна людина завжди знає, що у різних людей буде різний поглад на ті ж самі речі або явища, тому вона не буде відстоювати свою точку зору за будь-яку ціну - бо знає, що їх може існувати багато. Інтелігентна людина не буде категоричною - хоча б тому, що категоричність суждень є ознакою невеликого розуму.

Крім того, інтелігент ніколи не буде зневажати інших людей, бо людська гідність для нього дуже важлива. Якщо хтось принижує людину тільки тому, що вважає її нижчою за себе, це - не інтелігент, ким би він не працював. Тому інтелігентних людей можна назвати людьми духу. Вони нам всім доводять, якою повинна бути справжня людина, до чого нам всім треба прагнути.