Відповідь:1. Морфеміка – морфемний склад мови, сукупність виділених у словах морфем та їх типи; розділ мовознавства, який вивчає типи і структуру морфем, їх відношення одна до одної та до слова в цілому. Основними об’єктами дослідження у морфеміці виступають морфеми та їх формальні видозміни – морфи й лінійні їх сполучення (слово в цілому як послідовність морфем; у флективних мовах – основа, словоформа).
2. Найменшу неподільну формальну частину слова, яка має значення і виділяється на основі зіставлення з елементами інших слів, називають морфемою.
Морфема (від гр. morphē – форма) – неподільна значуща частина слова, що виділяється в його структурі через зіставлення цього слова з іншими словами, що мають такі самі морфеми. Наприклад: буд-ува-ти, буд-ів-н-ик, роз-буд-ов-а; при-писати, при-бігти, при-клеїти.
3. Корінь - – неподільна головна морфема, спільна для всіх споріднених слів, що містить у собі основне лексичне значення цих слів. Корінь слова визначається відділенням афіксів. Наприклад, лексеми робота – відробітки – заробити – безробіття – виробництво об’єднані кореневою морфемою роб-. Голосні та приголосні звуки кореня можуть чергуватися, у результаті чого з’являються морфи – видозміни кореня. Наприклад: на-ук-а, уч-и-ти, вч-ен-ий.
4. Префікс - (від лат. praefixus – прикріплений спереду) – службова морфема (афікс), що стоїть перед коренем (або перед іншим префіксом) і служить для творення нових слів або граматичних форм слова. Наприклад: спів-автор, супер-модель, ви-гнати; най-кращий, від-ремонтувати (УМ. 134), нім. abgehen (відходити), angehen (починатися), aufgehen (сходити), ausgehen (виходити), begehen (обходити). Префікси в індоєвропейських мовах переважно зберігають свою самостійність і часто збігаються з прийменниками як за звучанням, так і за значенням. А в таких мовах, як тюркські, угро-фінські, китайська, префіксів узагалі немає
5. Суфікс - (від лат. suffixus – прикріплений) – афіксальна морфема, що стоїть після кореня (або після іншого суфікса) й виконує словотворчу або формотворчу функцію. Наприклад: ліс-н-ий, бадьор-ість, зелен-іти, привітн-о; нов.-іш-ий, писа-в, біж-учи (УМ, 179), англ. teacher (учитель), eatable (їстівний), beautiful (прекрасний), Schönheit (краса) (Кочерган, 278). Серед префіксів, інфіксів і суфіксів найширше розповсюдження мають останні. Якщо у мові немає суфіксів, то у ній немає й афіксів. Є мови, у яких нема ні префіксів, ні іфіксів, але є суфікси: алтайські, угро-фінські, ескімоська та інші.
6. Інтерфікс - (від лат. interfixus – закріплений між) – сполучний елемент, що використовується для зв’язку структурних частин у складних словах і не має самостійного значення. Наприклад: землетрус, світлоокий (УМ, 70), нім. die Eselsbank (“осляча парта”), die Tagespost (денна пошта), der Direktorenfonds (директорський фонд)
7.Постфікс - (від лат. post – після і fixus – закріплений) – 1) будь-який афікс, що стоїть після кореня слова; 2) в українській мові – назва зворотної частки -ся (-сь): умиватися, збиратись, афікса -те і часток -но, -бо у формах наказового дієслів: гляньте, киньте, іди-бо, пишіть-но, займенникових часток -будь, -небудь, -сь: як-небудь, будь-що-будь, хтось.
8. Конфікс - (від лат. confixus – разом узятий), або циркумфікс (від лат. circum – навколо) – перерваний афікс, який охоплює корінь з двох боків. Наприклад: нім. ge-nomm-en, рос. за-речь-е, укр. па-син-ок
9.флексія (закінчення б утворення граматичних форм слів шляхом зміни закінчень слів або звуків основи.
10. субстанціальна морфема - це такі морфеми, план змісту яких в усній формі мови позначається звуками, а на письмі — буквами (тобто має план вираження: книг-α, книг-ою)
11. нульова морфема - це такі морфи, план змісту яких у слові фактично наявний, але не виражений звуками (буквами), тобто не має плану вираження
12 регулярний афікс- - це афікс, який відтворюється в складі слів регулярно і утворює певну словотворчу або формотворчу модель.
13. основа слова - це частина змінюваного слова, що виражає
його лексичне значення.
14.похідна основа - крім кореня виділяється хоча б одна службова морфема: вод-н-ий. Похідна основа та, для якої в мові наявна співвідносна непохідна основа.
15. непохідна основа - не поділяється на окремі морфеми
16опрощення - морфологічний процес, в результаті якого похідна основа, тобто подільна на окремі значущі частини, перетворюється в
непохідну, нечленувальну.
17. перерозклад - - це зміна в будові слова, що виявляється в іншому, ніж було первісно, розподілі морфем
18. ускладнення - це зміна в будові слова, внаслідок якої від кореня відділяється його частина як суфікс, і тим самим воно стає складнішим за будовою.
ВІДВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДВОЛОКТИ, очу, очеш і ВІДВОЛІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. відволік, локла, ло; док., перех. 1. Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Вовчок, І, 1955, 202); [Стеха:] Весною коровка одійшла, думка була, що ось-ось буде з телям, аж прийшлось у прірву її відволокти (Кроп., І, 1958, 462).
2. перен. Відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь. У вихідний день школяреві рекомендується читати художню літературу, яка не тільки розвиває, але й відволікає його від звичайних інтересів (Шк. гігієна, 1954, 265); Згадка на якусь мить відволікає думи Христини від дійсності (Стельмах, Хліб.., 1959, 591); Вже минула буря. Бенедикт зробив своє, відволік від себе Андріїв гнів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 94).
@ Відволікати (відволікти) увагу - те саме, що Відвертати увагу (див. відвертати). Ми говорили про інше, але мою увагу весь час одволікали гнізда лелек на хатах (Смолич, День.., 1950, 70); Коли [Л. Ліницька] починала читати, то хотіла лише відволіктй увагу товаришів од гірких думок (Мартич, Повість про нар. артиста. 1954, 199).
3. також без додатка і з інфін., перен. Відтягати виконання чого-небудь на пізніше. -Казав - затули [вікно] чим-небудь, чого одволікаєш? (Вас., II, 1959, 214); Фурманам сподобалась шляхтичева садиба, і вони все одволікали запрягати: в одного з возом щось трапилось, а другий, бач, коні не встиг підгодувати
Відповідь:1. Морфеміка – морфемний склад мови, сукупність виділених у словах морфем та їх типи; розділ мовознавства, який вивчає типи і структуру морфем, їх відношення одна до одної та до слова в цілому. Основними об’єктами дослідження у морфеміці виступають морфеми та їх формальні видозміни – морфи й лінійні їх сполучення (слово в цілому як послідовність морфем; у флективних мовах – основа, словоформа).
2. Найменшу неподільну формальну частину слова, яка має значення і виділяється на основі зіставлення з елементами інших слів, називають морфемою.
Морфема (від гр. morphē – форма) – неподільна значуща частина слова, що виділяється в його структурі через зіставлення цього слова з іншими словами, що мають такі самі морфеми. Наприклад: буд-ува-ти, буд-ів-н-ик, роз-буд-ов-а; при-писати, при-бігти, при-клеїти.
3. Корінь - – неподільна головна морфема, спільна для всіх споріднених слів, що містить у собі основне лексичне значення цих слів. Корінь слова визначається відділенням афіксів. Наприклад, лексеми робота – відробітки – заробити – безробіття – виробництво об’єднані кореневою морфемою роб-. Голосні та приголосні звуки кореня можуть чергуватися, у результаті чого з’являються морфи – видозміни кореня. Наприклад: на-ук-а, уч-и-ти, вч-ен-ий.
4. Префікс - (від лат. praefixus – прикріплений спереду) – службова морфема (афікс), що стоїть перед коренем (або перед іншим префіксом) і служить для творення нових слів або граматичних форм слова. Наприклад: спів-автор, супер-модель, ви-гнати; най-кращий, від-ремонтувати (УМ. 134), нім. abgehen (відходити), angehen (починатися), aufgehen (сходити), ausgehen (виходити), begehen (обходити). Префікси в індоєвропейських мовах переважно зберігають свою самостійність і часто збігаються з прийменниками як за звучанням, так і за значенням. А в таких мовах, як тюркські, угро-фінські, китайська, префіксів узагалі немає
5. Суфікс - (від лат. suffixus – прикріплений) – афіксальна морфема, що стоїть після кореня (або після іншого суфікса) й виконує словотворчу або формотворчу функцію. Наприклад: ліс-н-ий, бадьор-ість, зелен-іти, привітн-о; нов.-іш-ий, писа-в, біж-учи (УМ, 179), англ. teacher (учитель), eatable (їстівний), beautiful (прекрасний), Schönheit (краса) (Кочерган, 278). Серед префіксів, інфіксів і суфіксів найширше розповсюдження мають останні. Якщо у мові немає суфіксів, то у ній немає й афіксів. Є мови, у яких нема ні префіксів, ні іфіксів, але є суфікси: алтайські, угро-фінські, ескімоська та інші.
6. Інтерфікс - (від лат. interfixus – закріплений між) – сполучний елемент, що використовується для зв’язку структурних частин у складних словах і не має самостійного значення. Наприклад: землетрус, світлоокий (УМ, 70), нім. die Eselsbank (“осляча парта”), die Tagespost (денна пошта), der Direktorenfonds (директорський фонд)
7.Постфікс - (від лат. post – після і fixus – закріплений) – 1) будь-який афікс, що стоїть після кореня слова; 2) в українській мові – назва зворотної частки -ся (-сь): умиватися, збиратись, афікса -те і часток -но, -бо у формах наказового дієслів: гляньте, киньте, іди-бо, пишіть-но, займенникових часток -будь, -небудь, -сь: як-небудь, будь-що-будь, хтось.
8. Конфікс - (від лат. confixus – разом узятий), або циркумфікс (від лат. circum – навколо) – перерваний афікс, який охоплює корінь з двох боків. Наприклад: нім. ge-nomm-en, рос. за-речь-е, укр. па-син-ок
9.флексія (закінчення б утворення граматичних форм слів шляхом зміни закінчень слів або звуків основи.
10. субстанціальна морфема - це такі морфеми, план змісту яких в усній формі мови позначається звуками, а на письмі — буквами (тобто має план вираження: книг-α, книг-ою)
11. нульова морфема - це такі морфи, план змісту яких у слові фактично наявний, але не виражений звуками (буквами), тобто не має плану вираження
12 регулярний афікс- - це афікс, який відтворюється в складі слів регулярно і утворює певну словотворчу або формотворчу модель.
13. основа слова - це частина змінюваного слова, що виражає
його лексичне значення.
14.похідна основа - крім кореня виділяється хоча б одна службова морфема: вод-н-ий. Похідна основа та, для якої в мові наявна співвідносна непохідна основа.
15. непохідна основа - не поділяється на окремі морфеми
16опрощення - морфологічний процес, в результаті якого похідна основа, тобто подільна на окремі значущі частини, перетворюється в
непохідну, нечленувальну.
17. перерозклад - - це зміна в будові слова, що виявляється в іншому, ніж було первісно, розподілі морфем
18. ускладнення - це зміна в будові слова, внаслідок якої від кореня відділяється його частина як суфікс, і тим самим воно стає складнішим за будовою.
Пояснення:
Объяснение:
ВІДВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ВІДВОЛОКТИ, очу, очеш і ВІДВОЛІКТИ, ічу, ічеш; мин. ч. відволік, локла, ло; док., перех. 1. Волочучи кого-, що-небудь, віддаляти від певного місця. Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Вовчок, І, 1955, 202); [Стеха:] Весною коровка одійшла, думка була, що ось-ось буде з телям, аж прийшлось у прірву її відволокти (Кроп., І, 1958, 462).
2. перен. Відвертати, відривати когось або щось від кого-, чого-небудь. У вихідний день школяреві рекомендується читати художню літературу, яка не тільки розвиває, але й відволікає його від звичайних інтересів (Шк. гігієна, 1954, 265); Згадка на якусь мить відволікає думи Христини від дійсності (Стельмах, Хліб.., 1959, 591); Вже минула буря. Бенедикт зробив своє, відволік від себе Андріїв гнів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 94).
@ Відволікати (відволікти) увагу - те саме, що Відвертати увагу (див. відвертати). Ми говорили про інше, але мою увагу весь час одволікали гнізда лелек на хатах (Смолич, День.., 1950, 70); Коли [Л. Ліницька] починала читати, то хотіла лише відволіктй увагу товаришів од гірких думок (Мартич, Повість про нар. артиста. 1954, 199).
3. також без додатка і з інфін., перен. Відтягати виконання чого-небудь на пізніше. -Казав - затули [вікно] чим-небудь, чого одволікаєш? (Вас., II, 1959, 214); Фурманам сподобалась шляхтичева садиба, і вони все одволікали запрягати: в одного з возом щось трапилось, а другий, бач, коні не встиг підгодувати