ответ: Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і (сурядний) розпачем.Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли (підрядний) охоронець чіплявся поглядом і (сурядний) байдуже погиркував: "Шнель, бидлота, шнель!" Вони не любили цей народ, не любили будинки, які (підрядний) мали тут поставити, але (сурядний) тільки-но звівся фундамент, як (підрядний) щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м’язи і (сурядний) не дряпали шкіру, немовби (підрядний) розмовляли з полоненими про те, що (підрядний) цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпціґа. Коли (підрядний) протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і (сурядний) посіяв нагідки. Де (підрядний) він узяв те насіння, невідомо, але (сурядний) ми, діти, добре пам’ятаємо, як (підрядний) він клав між грудочками зернини, як (підрядний) потім притоптував їх і (сурядний), повернувшись до нас, усміхався: "Гут… кіндер… гут". А коли (підрядний) німців повели у барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і (сурядний) поставили на грядці. Уранці, коли (підрядний) їх вивели на роботу, ми ще спали, але (сурядний) навіть крізь сон я чула, як (підрядний) скреготіли в розчині лопати, як (підрядний) стукали дужками відра, як (підрядний) надсадно бухикав Фрідріх і (сурядний) гиркав охоронець. Місто давно не сердилося на німців, вдови жаліли їх і (сурядний) роздивлялися картки їхніх дружин та (сурядний) дітей, часом приносили щось із одягу — старий піджак або (сурядний) картуз, та (сурядний) ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів "фрау". У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і (сурядний) білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи (сурядний) забувши, що (пілрядний) ми вже бачили, а (сурядний) чи (сурядний) хотів похизуватися, які( підрядний)в нього чепурні діти. І (сурядний)ми у відповідь цілу весну і (сурядний) ціле літо топтали і (сурядний) розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і (сурядний) брудний, що (підрядний) ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли (підрядний) він саджав нас на коліна та (сурядний) співав своїх дурних німецьких пісеньок. Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і (сурядний) харкав кров’ю. Охоронець замість "шнеляти" простягав йому цигарку і (сурядний) дозволяв лежати під стіною. Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і (сурядний) квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху, так що (підрядний)самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і (сурядний) навіть сплакували. Одного ранку його знайшли під стіною барака, де (підрядний) він стояв спиною до людей, понуривши голову. — Бидлота, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і (сурядний) тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка. Коли (підрядний) зняли його і (сурядний) взяли на руки, то здивувалися, що (підрядний) немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і(сурядний) навіть не насипавши горба. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і (сурядний) раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а (сурядний) вона цвіла собі під вікном. Була велика і (сурядний) кошлата, не квітка, а (сурядний) півсоняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я, простягла руку, щоб (підрядний) зірвати, і (сурядний) відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і (сурядний) зв’язаний нами хрест…
За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і (сурядний) не всохла підлога. Стіна не піддавалася дрилю, а (сурядний) потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли (підрядний) вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. Дриль пошкодив їм черевички, але (сурядний) дівчатка дивилися на нас, мов (підрядний) живі, і (сурядний) запитували: — Ви не знаєте, де (підрядний) наш тато?..
Ось і сьогодні на першому уроці ми вирушимо у таку подорож по нашій дорогій і милій серцю Україні. Але, оскільки така мандрівка може бути безкінечно довгою, адже, для того щоб пізнавати казковий світ нашої країни, почути чарівні звуки землі, побачити неповторну і дивну красу та подивуватись надзвичайними пейзажами довкілля нам одного уроку, звичайно ж, не вистачить, тому ми перегорнемо лише декілька сторінок життя нашої рідної Батьківщини, найдорожчої в цілому світі милої України. Отже, тема першого уроку буде такою ж урочистою, як і цей день «Віртуальна подорож Україною» . (Слайд 1) Вправа «Асоціативний кущ» (Слайд 2) Слово вчителя: Ви поки що школярі, але й перед кожним з вас стоїть велике завдання - міцно оволодіти знаннями, здобути середню освіту, щоб потім одержати професію до душі, щоб вона приносила користь і тобі самому, і народові України. Це дуже важливо, тому що сьогодні людина без освіти - це людина без майбутнього, а перед нами стоїть величезне і дуже почесне завдання: збудувати таку державу, щоб у ній жилось добре усім, щоб наша Україна була передовою країною в світі. Для цього кожному з нас треба готуватись уже з шкільної парти, бо на нас, молодих, покладається важлива роль у розбудові своєї держави. Звичайно, кожній людині ще треба розвивати свої творчі здібності, виявляти таланти, щоб виконати своє призначення, яке є в кожної людини, що приходить у світ. А це не так уже й мало. Видатні українські вчені теж у свій час були учнями, але вони віднайшли у собі талант, доклали багато праці та стали велетами в науці, принесли Україні славу своїми винаходами, а народному господарству, людям - велику користь. Ми зобов’язані вивчати свій рідний край, добре знати культуру і традиції, історію, минувшину нашого народу, бо без минулого нема майбутнього. Історія, традиції, культура - це наше коріння, на якому тримаємося ми сьогодні і будуємо майбутнє. Учень Спілкування Цікаве дозвілля Музика Відео Подорожі Інформація ІНТЕРНЕТ
ответ: Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і (сурядний) розпачем.Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли (підрядний) охоронець чіплявся поглядом і (сурядний) байдуже погиркував: "Шнель, бидлота, шнель!" Вони не любили цей народ, не любили будинки, які (підрядний) мали тут поставити, але (сурядний) тільки-но звівся фундамент, як (підрядний) щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м’язи і (сурядний) не дряпали шкіру, немовби (підрядний) розмовляли з полоненими про те, що (підрядний) цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпціґа. Коли (підрядний) протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і (сурядний) посіяв нагідки. Де (підрядний) він узяв те насіння, невідомо, але (сурядний) ми, діти, добре пам’ятаємо, як (підрядний) він клав між грудочками зернини, як (підрядний) потім притоптував їх і (сурядний), повернувшись до нас, усміхався: "Гут… кіндер… гут". А коли (підрядний) німців повели у барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і (сурядний) поставили на грядці. Уранці, коли (підрядний) їх вивели на роботу, ми ще спали, але (сурядний) навіть крізь сон я чула, як (підрядний) скреготіли в розчині лопати, як (підрядний) стукали дужками відра, як (підрядний) надсадно бухикав Фрідріх і (сурядний) гиркав охоронець. Місто давно не сердилося на німців, вдови жаліли їх і (сурядний) роздивлялися картки їхніх дружин та (сурядний) дітей, часом приносили щось із одягу — старий піджак або (сурядний) картуз, та (сурядний) ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів "фрау". У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і (сурядний) білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи (сурядний) забувши, що (пілрядний) ми вже бачили, а (сурядний) чи (сурядний) хотів похизуватися, які( підрядний)в нього чепурні діти. І (сурядний)ми у відповідь цілу весну і (сурядний) ціле літо топтали і (сурядний) розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і (сурядний) брудний, що (підрядний) ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли (підрядний) він саджав нас на коліна та (сурядний) співав своїх дурних німецьких пісеньок. Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і (сурядний) харкав кров’ю. Охоронець замість "шнеляти" простягав йому цигарку і (сурядний) дозволяв лежати під стіною. Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і (сурядний) квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху, так що (підрядний)самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і (сурядний) навіть сплакували. Одного ранку його знайшли під стіною барака, де (підрядний) він стояв спиною до людей, понуривши голову. — Бидлота, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і (сурядний) тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка. Коли (підрядний) зняли його і (сурядний) взяли на руки, то здивувалися, що (підрядний) немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і(сурядний) навіть не насипавши горба. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і (сурядний) раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а (сурядний) вона цвіла собі під вікном. Була велика і (сурядний) кошлата, не квітка, а (сурядний) півсоняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я, простягла руку, щоб (підрядний) зірвати, і (сурядний) відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і (сурядний) зв’язаний нами хрест…
За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і (сурядний) не всохла підлога. Стіна не піддавалася дрилю, а (сурядний) потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли (підрядний) вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. Дриль пошкодив їм черевички, але (сурядний) дівчатка дивилися на нас, мов (підрядний) живі, і (сурядний) запитували: — Ви не знаєте, де (підрядний) наш тато?..
Объяснение:
Ось і сьогодні на першому уроці ми вирушимо у таку подорож по нашій дорогій і милій серцю Україні. Але, оскільки така мандрівка може бути безкінечно довгою, адже, для того щоб пізнавати казковий світ нашої країни, почути чарівні звуки землі, побачити неповторну і дивну красу та подивуватись надзвичайними пейзажами довкілля нам одного уроку, звичайно ж, не вистачить, тому ми перегорнемо лише декілька сторінок життя нашої рідної Батьківщини, найдорожчої в цілому світі милої України. Отже, тема першого уроку буде такою ж урочистою, як і цей день «Віртуальна подорож Україною» . (Слайд 1) Вправа «Асоціативний кущ» (Слайд 2) Слово вчителя: Ви поки що школярі, але й перед кожним з вас стоїть велике завдання - міцно оволодіти знаннями, здобути середню освіту, щоб потім одержати професію до душі, щоб вона приносила користь і тобі самому, і народові України. Це дуже важливо, тому що сьогодні людина без освіти - це людина без майбутнього, а перед нами стоїть величезне і дуже почесне завдання: збудувати таку державу, щоб у ній жилось добре усім, щоб наша Україна була передовою країною в світі. Для цього кожному з нас треба готуватись уже з шкільної парти, бо на нас, молодих, покладається важлива роль у розбудові своєї держави. Звичайно, кожній людині ще треба розвивати свої творчі здібності, виявляти таланти, щоб виконати своє призначення, яке є в кожної людини, що приходить у світ. А це не так уже й мало. Видатні українські вчені теж у свій час були учнями, але вони віднайшли у собі талант, доклали багато праці та стали велетами в науці, принесли Україні славу своїми винаходами, а народному господарству, людям - велику користь. Ми зобов’язані вивчати свій рідний край, добре знати культуру і традиції, історію, минувшину нашого народу, бо без минулого нема майбутнього. Історія, традиції, культура - це наше коріння, на якому тримаємося ми сьогодні і будуємо майбутнє. Учень Спілкування Цікаве дозвілля Музика Відео Подорожі Інформація ІНТЕРНЕТ
Объяснение: