Не треба сліз, не хмур, кохана, брови й не схиляй лице своє сумне (Б, А). Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (Б, А). Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті кра росою (Г, А). Крім запорожчан, набилося, звичайно, багато і місцевих (Г, В). Розплющивши очі, Леонід побачив над собою каламутне небо (Г). Бійці, здебільшого вусаті статечні чоловіки, зриваються на ноги, нагледівши офіцерів, і завмирають у готовності (Г). Там, кажуть, з гір усю країну видно (В).
Чудова пора осінь. Небо чомусь плаче, а може не плаче, а напуває стомлену землю. На кожній тоненькій гілочці нанизані кришталеві прозорінамистинки дощу.Осінній дощ змиває останні ознаки літа і надає більшої суворості осені.Дощ буває теплий , буває холодний, на фоні золотого листя, або на фоні голих дерев.біває з грозою, або з променями сонечка, яке ховається за хмаринкою.Іноді дощ навіює сум, аіноді підіймає настрій,бо незабаром виясниться , запахне чистотою та свіжістю, і на небі зявиться веселка.