Знайти у реченнях орфограми і пунктограми та пояснити їх. Найближча нам та земля, по якій ми робили перші кроки, де ми, ще безпорадні й боязкі, відкривали навколишній світ, повний несподіванок. Згадка про неї завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів – супроводить нас і, мабуть, супроводитиме до кінця наших днів. Коли я втомлююся або коли сум облягає душу, в уяві моїй постає батьківська хата. Обрамлена кронами вишень біліє вона, ніби маяк серед неозорого моря, де око не має на чому спинитися, щоб відпочити.
Одного разу мені закортіло піти у гори.Я взяла з собою все необхідне-подушку,палатку,ковдру,телефон,фотоапарат...Але сумка виявилася занадто важкою.Та я не могла залишити телефон і фотоапарат.Вигідніше було залишити ковдру.І сумка стала надто легше.Ми вирушили вгору.Високо у горах мені стало холодно. та я залишила разом із ковдрою свою теплу куртку.А коли на землю стали спускатися сутінки стало ще гірше... Ми розпалили багаття,поставили палатки...Прийшов час лягати спати.Я залізла у палатку але не взяла ковдру!Спати на твердій землі було не дуже приемно...На наступний день ми почали спускатися вниз.Пішов дощ...Парасолька не влазила у сумку навіть тоді коли я виклала ковдру.Прийшлося бігти під дощем...Коли ми нарешті прийшли додому я з полегшенням зітхнула...Ось така нещаслива поїздка у гори сталася зі мною одного разу.
ПЕРЕД ГРОЗОЮ Здається все навкруги завмирає і чекає чогось недзвичайного.Не чути щебету птахів наче вони зникли десь.Дерева стоять тихо.Настає повна тиша.Є таке навіть прислів'я " Тиша перед бурею " Тільки хвилюється небо.Пливуть по ньому чорні хмари.Все ближче та ближче...А ж ось налітає зухвалий вітер.Гроза !Гріміт грім,спалахнула блискавка.Всі сховалися.А я ні. ПІСЛЯ ГРОЗИ Закінчилася гроза.На блакитному небі сяє сонечко.З'явилося веселка.Цвірінкають весело пташки На траві та листочках дерева блищать краплини дощу.Після грози свіже повітря.