Знайти синонімічні дієслова і підчекнути: Юрко вибіг до коридору у синці біля кухні і мерщій чкурнув по сходах на другий поверх. Потім забіг на площадку і сховався в найдальший закуток. Коли все стихло, Юрко виповз зі схованки і тихо поплазував по сходах униз. Годі крадькома до передпокою.
Безпека важлива для кожної людини, оскільки навколишній нас світ не такий простий як здається.
Нам необхідна безпека де б ми не знаходилися і що б ми не робили!
Перебуваючи у власному будинку або квартирі ми потребуємо комфортних умовах: у себе вдома важливо підтримувати чистоту і порядок, стежити за справністю електропроводки, електричних і нагрівальних приладів, центрального опалення !, оскільки будь-яке відхилення від нормального стану звичайних речей призводить до незворотних наслідків, навіть здавалося б трохи пролитої води у ванній кімнаті на кахельної плитці, може привести до травматизму!
Так само важлива безпека нашого шляху в школу, роботу, відпочинок!
З раннього дитинства нас вчать правилам дорожнього руху, дивитися під ноги і помічати інформаційні знаки, такі як "обережно бурульки!"
Так само прийшовши в школу або на роботу, ми намагаємося не наражати себе на небезпеку !, наші педагоги часто говорять: "не бігайте по коридору під час перерви" і ін.
На робочому місці у дорослих є таке поняття як "безпека норм праці", дотримуючись цих правил, ми намагаємося підвищити рівень своєї безпеки!
Але найважливіше для підвищення рівня власної безпеки-знати і вміти поводитися в нестандартних ситуаціях, знати як викликати до , вміти не піддаватися паніці!
Українські народні звичаї і традиції
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.
Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки ).
Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з дітьми — базар, а без них цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам — дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.
Досить довго на Україні побутував звичай побратимства (посе-стринства) — духовного споріднення та взаємодо . Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів. Зазвичай браталися у присутності односельців. Побратимами найчастіше були люди одинокі. Цей обряд забезпечував до в скрутну годину і прирівнював побратимів до кровних родичів.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.