Знайдіть та підкресліть відокремлені члени речення, визначте їх вид
( відокремлені додатки, означення, обставина). Поставте розділові
знаки
1.По вінця сповнені краси шумлять смерекові ліси. 2. Він Максим добре знав
як згубно опускати руки в скрутну хвилину. 3.Незважаючи на небезпеку
мисливці подались у ліс. 4. А я не знаю нічого ніжного окрім берези за те ж її
сестрицею взиваю. 5. Від дерева до дерева якраз посередині поселилася
пташка. 6.Сонце яскраве і тепле зігрівало весняний степ. 7. Із вирію летять
курличучи ключі. 8. Під нами прокидався туман, а над нами падало листя
золоті сльози осені.

Серед двору столи понаставлені, понакривані, бочки меду повикочувані. Пий душе, їж душе чого забажаєш! А людей, здається, півцарства прийшло: і старі, і малі, і пани багаті, і старці убогі. Як на ярмарку. Дурень прилетів із товариством на тім кораблі, спустився в царя перед вікнами, повиходили вони з корабля й пішли обідати.
Цар побачив у вікні золотого корабля і лакеєві каже:
"Піди спитай, хто там золотим кораблем прилетів!".
Лакей пішов, подивився, приходить до царя:
"Якась, - каже,- мужва обідрана!"

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.