Кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Але звичаї не відокремлене явище в житті народу, а втілені в рухи і дію світовідчуття та взаємини між окремими людьми, які у свою чергу впливають на духовну культуру нації. Звичаї - це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї і мова - ось ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю. В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України як до матері, що вічно страждає, питається: Чи ти рано до схід-сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних Звичаю не вчила? Як бачимо з цих слів Шевченка, не вчити своїх дітей звичаїв - то такий же великий гріх для матері, як і гріх - не молитися Богові.
Ввічливість: саме вона не дає нам сваритися з кожного приводу, змушує тримати в собі злість і роздратування, саме вона сприяє виникненню поваги. Ввічливість буває як вроджена (від душі), так і набута (від виховання).
Такт: він підказує нам лінію поведінки щодо оточуючих нас людей, і особливо делікатний підхід до кожної людини. Тактовність – це завжди межа, перейшовши яку, можна сильно образити людину. Тому цю межу завжди потрібно відчувати і дотримуватися. Саме почуття такту дозволяє нам зрозуміти, що реакція людини на наші дії не зовсім та, яку ми очікували, і пора б вибачитися.
Хороші манери: Джонатан Свіфт писав: «Добрими манерами володіє той, хто найменшу кількість людей ставить у незручне становище». Є багато дрібниць, які ви можете робити вдома на самоті, але не в присутності інших людей. Наприклад – голосно співати, чистити нігті або сякатися.
Скромність: не плутати з сором’язливістю або боязкістю! Скромна людина ніколи не підкреслює свою перевагу, не прагне здатися краще або розумніше за інших. Вона не вимагає собі якихось привілеїв чи послуг, але в своїх принципах завжди залишається твердою.
Пунктуальність: це одна зі сторін хороших манер і ввічливості. Запізнення допустимо тільки за дуже поважною причиною, всі інші виправдання з поганою звичкою запізнюватися – просто ознака поганого тону.
Вихована людина – це зріла особистість, яка дотримується інтереси інших людей і норми поведінки в суспільстві. Щоб бути вихованим, потрібно мати бажання кожен день рости і вдосконалюватися. А ви – вихована людина ?
Ознаки вихованої людини.
Ввічливість: саме вона не дає нам сваритися з кожного приводу, змушує тримати в собі злість і роздратування, саме вона сприяє виникненню поваги. Ввічливість буває як вроджена (від душі), так і набута (від виховання).
Такт: він підказує нам лінію поведінки щодо оточуючих нас людей, і особливо делікатний підхід до кожної людини. Тактовність – це завжди межа, перейшовши яку, можна сильно образити людину. Тому цю межу завжди потрібно відчувати і дотримуватися. Саме почуття такту дозволяє нам зрозуміти, що реакція людини на наші дії не зовсім та, яку ми очікували, і пора б вибачитися.
Хороші манери: Джонатан Свіфт писав: «Добрими манерами володіє той, хто найменшу кількість людей ставить у незручне становище». Є багато дрібниць, які ви можете робити вдома на самоті, але не в присутності інших людей. Наприклад – голосно співати, чистити нігті або сякатися.
Скромність: не плутати з сором’язливістю або боязкістю! Скромна людина ніколи не підкреслює свою перевагу, не прагне здатися краще або розумніше за інших. Вона не вимагає собі якихось привілеїв чи послуг, але в своїх принципах завжди залишається твердою.
Пунктуальність: це одна зі сторін хороших манер і ввічливості. Запізнення допустимо тільки за дуже поважною причиною, всі інші виправдання з поганою звичкою запізнюватися – просто ознака поганого тону.
Вихована людина – це зріла особистість, яка дотримується інтереси інших людей і норми поведінки в суспільстві. Щоб бути вихованим, потрібно мати бажання кожен день рости і вдосконалюватися. А ви – вихована людина ?