Самотність — це відчуття відокремленості, ізольованості від кого-небудь; це усвідомлення такого стану». Я, чесно кажучи, не повністю погоджуюсь з цим тлумаченням і цим розумінням, адже вважаю, що можна почувати себе самотнім, навіть перебуваючи у величезній компанії людей. Самотність — це почуття, скоріш за все, духовне, це стан, коли ти не маєш хоча б однієї спорідненої душі поруч, коли не маєш можливості розділити свої думки, переживання з тим, хто тебе цілком зрозуміє і підтримає. Звичайно, не можна відкидати визначення, що пропонує нам тлумачний словник, бо, переїхавши в нову країну, вступивши в новий колектив, покинувши власну зону комфорту, ми дійсно відчуваємо себе одинокими, тому що не маємо поруч з собою добре знайомих людей, відтак, знаходимось у певній ізоляції від усього того реального, що нас оточує, адже не маємо можливості до цього реального наблизитися. Але погодьтеся, нам самим частенько хочеться побути на самоті, відчути свободу мислення, свою незалежність від інших, отримати можливість звести все докупи, розібратися у собі. І тоді це страшне слово «самотність» здається вже й не таким страшним, а навпаки, воно несе в собі щось важливе, щось таке, що дозволяє нам залишатися собою і підтримувати свій власний душевний стан у нормі. Та, на жаль, далеко не кожен може це усвідомити і правильно використати той час, який з’являється в нього на себе, коли він не залежить від своїх близьких, друзів, колег чи родичів, коли на певний момент припиняються усі, навіть найбажаніші зв’язки чи стосунки. Деякі підлітки, зазвичай це стається саме з підлітками, потрапивши у цей період свого життя, впадають у довгу депресію, з якої потім не можуть вийти без сторонньої до вони закриваються в собі, бояться показувати себе справжніх, втрачають мотивацію до спілкування, страшенно зляться і звинувачують у своїх бідах інших. Тому оця неправильна оцінка поняття і може призвести навіть до так страшних бід. Та знову ж таки, якщо ви все ж вважаєте, що самотності у вашому житті місця немає, і що її поява для вас — це цілковитий негатив, то запам’ятайте раз і назавжди: самотність — це пасивний стан. Тобто, це результат вашого бездіяння. Якщо суспільство не бачить вашого бажання співпрацювати з ним, здійснювати певну комунікацію, налагоджувати контакт, то, безперечно, самотність все ж завітає у ваше життя. Тому варто завжди зважати на це і розуміти, що самотність — це те, що можна з легкістю змінити, головне — мати величезне бажання це зробити.
Отже, у кінці хотілося б тільки наголосити на тому, що не варто боятися самотності. Просто треба навчитися правильно тлумачити кожне слово, шукати в негативному позитив, адже тільки тоді ми зможемо підтримати бажану гармонію у своєму серці, у своїй душі.
Фотографом я вирішив стати випадково, працюючи завідувачем фотолабораторії криміналістичного центру юридичного інституту. У мене виникло бажання спробувати себе в такому амплуа, тому купив свій перший фотоапарат і почав фотографувати.
Ви задоволені заробітком, який приносить ця робота?
Був час, коли я фотографував безкоштовно, не думаючи про фінанси. Потім зрозумів, що варто сфокусуватися саме на тому, що ти робиш, а все решта прийде. Людина, яка хоче працювати, не буде сидіти без грошей.
Чому саме портрет?
Мені цікаві обличчя людей. Пригадую, коли ще взагалі не мав відношення до фотографування, в класі 10-11-му, жив тоді на Каскаді (спальний район Івано-Франківська — прим. ред.), учився в школі-інтернаті і мені доводилось часто їздити маршрутками на довгі відстані, я розглядав обличчя людей. Мені це було дуже цікавим, та й виникали такі прикольні моменти, коли з кимось зустрічаєшся очима і граєш у такі переглядки, — хто кого передивиться.
За яких обставин люди замовляють фотосесії зазвичай? Значна подія чи просто дозвілля?
Якихось певних обставин не потрібно, щоб прийти фотографуватися, тому що це може бути звичайний день, і людина матиме або гарний настрій, або навпаки — поганий; комусь не вистачає емоцій чи взагалі треба світлин для контенту. Певних причин немає, оскільки їх може бути безліч.
Як думаєте, чому люди бояться, соромляться фотографуватись, не можуть відкритись перед фотографом?
Тому що це взагалі свого роду інтимна процедура. Наприклад, якщо ти приходиш до незнайомого фотографа, тобі йому потрібно розкритися, а для того, щоб розкритися, потрібно зрозуміти чи можна довіряти цій людині. Та й це складно, особливо якщо у тебе ще якісь комплекси, невпевненість у собі. Взагалі розвиваюся в жанрі фототерапії, допомагаю змінити боязкість фотографуватися на любов.
Зараз новим айфоном нікого не здивуєш, а якість фотографій, зроблених на нові ґаджети, просто вражає. Чи створюють вони вам конкуренцію, можливо, думали перейти на фотографування на телефон? Взагалі, чи користуються попитом класичні портретні фотосесії в епоху селфі?
Щоб повністю, — ні, хіба додатково. У плані конкуренції: тут питання не техніки, а особистості, адже повертаються до людини. Значно комфортніше, коли є інша людина, яка до тобі налаштуватися на зйомку, підкаже як і що робити. Це не питання конкуренції взагалі, техніка — це другорядне питання. Якщо фотограф знає що і як робити, вміє це робити добре, то немає різниці, чи він буде телефоном фотографувати, чи фотоапаратом. На відпочинку фотографую телефоном: він дає непогані можливості. Звичайно, чим дорожча техніка, тим більше можливостей працювати в складних умовах, але головне — бажання.
У плані конкуренції: тут питання не техніки, а особистості, адже повертаються до людини.
Яка Ваша найбільша дитяча мрія і чи здійснили її?
Так, декілька днів тому я купив собі велосипед. Тішуся, як маленька дитина, і просто не розумію, чому не зробив цього раніше. Це сталося випадково: я зайшов у магазин за кросівками, навіть не купляти, а просто подивитися, які є варіанти і ціни, а в результаті купив собі велосипед.
Чи думали коли-небудь про еміграцію?
Так, але не про еміграцію як таку, а щоб частіше бувати за кордоном. Не зовсім подорожі, а переїзди на декілька місяців, щоб спробувати пожити, попрацювати. Мені хочеться поїхати в Іспанію і дуже подобається Італія.
Чи хотіли би бути відомою публічною особистістю?
У мене немає такої цілі, але хочу розвинути свій Інстаґрам. Я не приділяв цьому достатньо уваги, бо не дуже хочеться витрачати своє життя на телефон, але зараз у мене є ідея, як це правильно зробити.
Объяснение:
Самотність — це відчуття відокремленості, ізольованості від кого-небудь; це усвідомлення такого стану». Я, чесно кажучи, не повністю погоджуюсь з цим тлумаченням і цим розумінням, адже вважаю, що можна почувати себе самотнім, навіть перебуваючи у величезній компанії людей. Самотність — це почуття, скоріш за все, духовне, це стан, коли ти не маєш хоча б однієї спорідненої душі поруч, коли не маєш можливості розділити свої думки, переживання з тим, хто тебе цілком зрозуміє і підтримає. Звичайно, не можна відкидати визначення, що пропонує нам тлумачний словник, бо, переїхавши в нову країну, вступивши в новий колектив, покинувши власну зону комфорту, ми дійсно відчуваємо себе одинокими, тому що не маємо поруч з собою добре знайомих людей, відтак, знаходимось у певній ізоляції від усього того реального, що нас оточує, адже не маємо можливості до цього реального наблизитися. Але погодьтеся, нам самим частенько хочеться побути на самоті, відчути свободу мислення, свою незалежність від інших, отримати можливість звести все докупи, розібратися у собі. І тоді це страшне слово «самотність» здається вже й не таким страшним, а навпаки, воно несе в собі щось важливе, щось таке, що дозволяє нам залишатися собою і підтримувати свій власний душевний стан у нормі. Та, на жаль, далеко не кожен може це усвідомити і правильно використати той час, який з’являється в нього на себе, коли він не залежить від своїх близьких, друзів, колег чи родичів, коли на певний момент припиняються усі, навіть найбажаніші зв’язки чи стосунки. Деякі підлітки, зазвичай це стається саме з підлітками, потрапивши у цей період свого життя, впадають у довгу депресію, з якої потім не можуть вийти без сторонньої до вони закриваються в собі, бояться показувати себе справжніх, втрачають мотивацію до спілкування, страшенно зляться і звинувачують у своїх бідах інших. Тому оця неправильна оцінка поняття і може призвести навіть до так страшних бід. Та знову ж таки, якщо ви все ж вважаєте, що самотності у вашому житті місця немає, і що її поява для вас — це цілковитий негатив, то запам’ятайте раз і назавжди: самотність — це пасивний стан. Тобто, це результат вашого бездіяння. Якщо суспільство не бачить вашого бажання співпрацювати з ним, здійснювати певну комунікацію, налагоджувати контакт, то, безперечно, самотність все ж завітає у ваше життя. Тому варто завжди зважати на це і розуміти, що самотність — це те, що можна з легкістю змінити, головне — мати величезне бажання це зробити.
Отже, у кінці хотілося б тільки наголосити на тому, що не варто боятися самотності. Просто треба навчитися правильно тлумачити кожне слово, шукати в негативному позитив, адже тільки тоді ми зможемо підтримати бажану гармонію у своєму серці, у своїй душі.
Объяснение:
Як Ви вирішили стати фотографом?
Фотографом я вирішив стати випадково, працюючи завідувачем фотолабораторії криміналістичного центру юридичного інституту. У мене виникло бажання спробувати себе в такому амплуа, тому купив свій перший фотоапарат і почав фотографувати.
Ви задоволені заробітком, який приносить ця робота?
Був час, коли я фотографував безкоштовно, не думаючи про фінанси. Потім зрозумів, що варто сфокусуватися саме на тому, що ти робиш, а все решта прийде. Людина, яка хоче працювати, не буде сидіти без грошей.
Чому саме портрет?
Мені цікаві обличчя людей. Пригадую, коли ще взагалі не мав відношення до фотографування, в класі 10-11-му, жив тоді на Каскаді (спальний район Івано-Франківська — прим. ред.), учився в школі-інтернаті і мені доводилось часто їздити маршрутками на довгі відстані, я розглядав обличчя людей. Мені це було дуже цікавим, та й виникали такі прикольні моменти, коли з кимось зустрічаєшся очима і граєш у такі переглядки, — хто кого передивиться.
За яких обставин люди замовляють фотосесії зазвичай? Значна подія чи просто дозвілля?
Якихось певних обставин не потрібно, щоб прийти фотографуватися, тому що це може бути звичайний день, і людина матиме або гарний настрій, або навпаки — поганий; комусь не вистачає емоцій чи взагалі треба світлин для контенту. Певних причин немає, оскільки їх може бути безліч.
Як думаєте, чому люди бояться, соромляться фотографуватись, не можуть відкритись перед фотографом?
Тому що це взагалі свого роду інтимна процедура. Наприклад, якщо ти приходиш до незнайомого фотографа, тобі йому потрібно розкритися, а для того, щоб розкритися, потрібно зрозуміти чи можна довіряти цій людині. Та й це складно, особливо якщо у тебе ще якісь комплекси, невпевненість у собі. Взагалі розвиваюся в жанрі фототерапії, допомагаю змінити боязкість фотографуватися на любов.
Зараз новим айфоном нікого не здивуєш, а якість фотографій, зроблених на нові ґаджети, просто вражає. Чи створюють вони вам конкуренцію, можливо, думали перейти на фотографування на телефон? Взагалі, чи користуються попитом класичні портретні фотосесії в епоху селфі?
Щоб повністю, — ні, хіба додатково. У плані конкуренції: тут питання не техніки, а особистості, адже повертаються до людини. Значно комфортніше, коли є інша людина, яка до тобі налаштуватися на зйомку, підкаже як і що робити. Це не питання конкуренції взагалі, техніка — це другорядне питання. Якщо фотограф знає що і як робити, вміє це робити добре, то немає різниці, чи він буде телефоном фотографувати, чи фотоапаратом. На відпочинку фотографую телефоном: він дає непогані можливості. Звичайно, чим дорожча техніка, тим більше можливостей працювати в складних умовах, але головне — бажання.
У плані конкуренції: тут питання не техніки, а особистості, адже повертаються до людини.
Яка Ваша найбільша дитяча мрія і чи здійснили її?
Так, декілька днів тому я купив собі велосипед. Тішуся, як маленька дитина, і просто не розумію, чому не зробив цього раніше. Це сталося випадково: я зайшов у магазин за кросівками, навіть не купляти, а просто подивитися, які є варіанти і ціни, а в результаті купив собі велосипед.
Чи думали коли-небудь про еміграцію?
Так, але не про еміграцію як таку, а щоб частіше бувати за кордоном. Не зовсім подорожі, а переїзди на декілька місяців, щоб спробувати пожити, попрацювати. Мені хочеться поїхати в Іспанію і дуже подобається Італія.
Чи хотіли би бути відомою публічною особистістю?
У мене немає такої цілі, але хочу розвинути свій Інстаґрам. Я не приділяв цьому достатньо уваги, бо не дуже хочеться витрачати своє життя на телефон, але зараз у мене є ідея, як це правильно зробити.