Завдання 32-34 мають на меті встановлення відповідності. до кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою, і запишіть. 32. установити відповідність між словами та х творення: 33. складання основ. а. виїзд, поділ, блакить. 34. префіксально-суфіксальний. б. трубач, чорнильниця, картоплина. 35. суфіксальний. в. обман, комбайнер, однотомний. 36. безсуфіксальний г. вовкодав, далекобійний, радіоательє. (безафіксний). ґ. безпідставний, безтурботний, прикордонний. 33. установити відповідність між чергувань при словозміні чи словотворенні та іменниками: 34. [г] – [ж] а. водити, садити, радити. 35. [х] – [с´] б. рік, рука, мука. 36. [з] – [ж] в. друг, ворог, бог. 37. [к] – [ц´] г. вухо, мох, дух. ґ. мазати, везти, казати. 34. установити відповідність: відокремлений член речення приклад 1. означення. а. не сумнівайся, ідучи з народом. 2. прикладка. б. на ясні зорі і на тихі води, щаслива доле, виведи мене. 3. обставина. в. і нема для мене раю, окрім раю у природі. 4. додаток. г. озвучене піснями, бринить моє перо. ґ. на ворсклі стоїть прославлена батьківщина котляревського – полтава .
2) Є вічне щастя на природі, немає щастя для міської людини.
3) Невідомо звідки налетіли птахи, заколисалися ранкові гілки.
4) У селі люди дві години копають, крешуть каміння, потім роблять короткий перепочинок.
5) Кажуть: весна приносить щастя й радість, літо - життєву легкість.
6) Любіть красу мови жайворонка, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова батьківська береза.
Яка пречудова весна!
Чисте небо, море блакиті, м’яке сонячне світло, перша зелень
на деревах. Та майже прозора зелень чомусь хвилює Івана, він
дивуючись дивився й дивився б на неї. Дерева, ще недавно
похмурі й кострубаті, стали м’які, вони схожі на хмари світло-зеленого диму, що здійметься дороги.
Коло Будинку Творчості Іван спустився по кручі донизу
й неначе опинився на безлюдному острові. Хіба що рівний
постійний гуркіт автомашин нагадував про те, що цей острів
звідусюди оточенний містом. Він ішов усе далі й далі по кручі,
машинний гул ставав тихіший проте не пропадав. Та про нього
можна забути, не згадувати, бо тут таки є справді царство природи.
Підсвічене промінням, ясно сяяло молодесенька листя
на гіллі й звідусюди линув щебет пташок. Пташинні пісні
неначебто відкривали йому щось у його єстві якусь не ясну
глибину журливий щем. І він хотів щоб так тривало довго.
Приємно було думати про те, що не всі відчуття вже знайомі
йому, як і не всі відтінки старих відчуттів. А тому-то очевидно,
він ще не розвивається не пізнав цей світ і самого себе до кінця…
У все навколо: пташині голоси, сяяння молодого листя,
підбадьорлива свіжість квітневого повітря відкривались
перед хлопцем по-новому. Відкривались водночас не
втрачаючи своєї таємниці своєї споконвічники загадки. І Іван
думав, що либонь ніхто невзмозі проникнути в
найсокровеніші тайники природи. Йдучи поміж тихих
дерев на дніпровській кручі, бачачи віддалік за гіллям
неабиякої синяви річку могутній плин її води, хлопець немов
зазирав не тільки у весняну душу природи, а й у свою
весняну душу, в якій так само відбивалися зміни.