Завдання 11. Запишіть фразеологізми у три колонки: 1) іменні, 2) дієслівні 3) прислівникові.
Гра з вогнем, смертельний бії, переймати естафету, хоч гребло гатії,
оббігати очима, холодний прийом, втрачати форму, хоч у воду стрібай, гіерша
ракетка, гонки з лідером, метати іскри, держати першість, олімпійський спокій.
мов по команді, натискаті на всі педалі, як з горії бігті. Кітаійські церемонії, хоч
топкіш скачи, покласти на обідві лопатки, стиль грн, прохід під кільце, взяти
висоту.
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч ів створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність.
ігаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на "шпильках"; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих "лялькових" хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... Їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З "сірої маси"? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.
Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц і життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі "незвичайні" люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.
Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!
Перший час на карантині був для мене дуже складним. Я співзасновниця агентства, в якому працюють люди, яким треба платити зарплату. Наше агентство займається івентами, які заморозилися, та креативом, а зараз всі не розуміють, чи варто на це витрачатися. І ми тільки-тільки найняти офіс на Рейтарській, за який також потрібно платити. Тому на початку карантину я дуже сильно засмутилася, думала, що втратила агентство і все на цьому закінчилося. Але потім ми з командою зідзвонилися, обговорили все та вирішили, що зараз чудовий час, аби зрозуміти, що ми до цього робили не так і переналаштувати всі процеси. Ми відмовилися від оренди офісу, залишили команду на зарплатах, щоб їм було за що жити й нарешті знайшли час для стратегії. Одразу ж після цього проєкти понеслися – за березень ми заробили більше, ніж за два попередні місяці.