Завдання 1. Запишіть речення. Визначте Головні Члени речення. Визначте, Якою частиною мови виражені додатки. 1. Як виросту - збудую хату, на хаті колесо приб'ю, а там я поселю крилату лелечу клекiтну сім'ю. (Д.Павличко) 2. Хто зберіг любов до краю і не зрікся роду, той ім'ям не вмре ніколи в спогадах народу. (О.Олесь) 3. Я рідну Україну не проміняю на чужину. (Л.Глібов) 4. Батьківщино! Ти даєш мені сонце погоже, і повітря даєш, і снагу. (В. Ткач)
Відповідь:
МЕНЮРУБРИКИ
МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ
Joe Lindsley
29 березня 2020 27543 0
Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)
Фото: Газета «День»
ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»
У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.
Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.
Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.
Пояснення:
Я вважаю, школа має бути сучасною, адже ми живемо у 21 віці, а це вік технологій.У класних кімнатах як мінімум має бути комп`ютер та мультимедійна дошка,також бажано було б мати принтер,для того аби учні та вчителі могли собі дозволити роздрукувати необхідну інформацію.
У школі має бути цікаво навчатись, а це вже має залежати напряму від вчителів.Вчителі мають бути сучасними і мати власний підхід до кожного учня.Мати свої методики проведення уроків,такі як презентації, або власні приклади.
Важливим має бути і проінформованість батьків про успіхи їх дітей.Зараз популярним є електронний щоденник,я вважаю,він маж бути обов`язковим,це полегшить життя вчителям і батькам.Не погано було б щоб кожен учень мав і власний простір для речей,так,як це показують у американських фільмах.
Харчування у шкільних столових теж не є останнім.У шкільних столових має бути меню як для людей що не вживають м`яса,так і корисні десерти з фруктів,тощо.
Отже,у школі має бути комфортно і просто навчатись.