Завдання 1. Провідміняйте кількісні, дробові, збірні числівники та словосполучення з ними: 856. 1/7 м. 1007. 0,8 г. 0,6м. 99,9 %. 34 (селянин). 0,04 т.
Завдання 2. Запишіть словами кількісні числівники, узгоджуючи їх з іменниками: 33 т, 38 т, 14 мг, 550 г, 541 га, 1265 км, 19 см, 5 год., 5 г, 2 г, 100 м, 1000 л, мільйон (гривня), кілька (сотня), 2 (болгарин), 4 (громадянин), 163 (виборець), 3 (кошеня). Купив 2 (плоскогубці). Виготовили 5 (двері) і 2 (ворота). 2 (киянин), 5 (татарин), 2 (львів'янин).

Дієприслівник означає другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета: Відпочиваючи, читаю.

Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду. Час у них не визначаємо.

Дієприслівники недоконаного виду (що роблячи?) називають дію, одночасну з основною дією.

Вони творяться від теперішнього часу дієслова за до суфіксів -учи (на письмі ще -ючи) для І дієвідміни і -ачи (-ячи) для II дієвідміни. Для цього досить дієслово поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (що роблять?) і -ть замінити на -чи: несуть — несучи, борються — борючись, гуркотять — гуркотячи.

дієслово в 3-йособі множини (вони)(що роблять?) пишуть

пишу

чить

дієприслівникнедоконаного виду(що роблячи?)пишучи

Зауважте! У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и. Дієприслівники треба відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників у називному відмінку множини, які на відміну від дієприслівників мають закінчення -і: дієприслівники відповідають на питання що роблячи? (сяючи, ревучи, сидячи), дієприкметники — на питання які? (сяючі, ревучі, сидячі).

Дієприслівники доконаного виду (що зробивши?) називають дію, яка передує основній дії: Відпочивши, читаю.

Вони творяться від минулого часу дієслова доконаного виду (що зробив?) за до суфікса -ши: сказав — сказавши, приніс — принісши, переміг — перемігши. У кінці цих дієприслівників теж завжди пишеться буква и.

минулий час дієсловадоконаного виду (що зробив?)написав

написав

+ши

дієприслівникдоконаного виду(що зробивши?)написавши

У дієприслівниках, утворених від дієслова на -ся (-сь) після твірних суфіксів майже завжди вживається суфікс -сь (суфікс -ся трапляється лише у віршованих текстах): змагаються + чи – змагаючись, задуматись (задумався) + ши – задумавшись.

Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії. У такому разі дієприслівником позначають менш важливу, другорядну дію.

Наприклад, не можна вжити дієприслівник в реченні Коли в грядуще дивимось сьогодні, нам уявляються лави молоді, бо тут кожна дія стосується іншого діяча: дивимось — ми, а уявляються (хто? що?) — лави. І навпаки, в реченні Коли в грядуще дивимось сьогодні, бачим лави молоді можна вжити дієприслівник, бо обидві дії стосуються того самого діяча ми — ми дивимось і ми бачим: В грядуще дивлячись сьогодні, ми бачим лави молоді... (М. Нагнибіда.)

Дієприслівник прилягає до присудка, окреслюючи другорядний процес, що його зазвичай виконує підмет. Розгляньмо три речення:

1. Сонце піднімається з-за обрію та освітлює долину.

2. Піднімаючись із-за обрію, сонце освітлює долину.

3. Сонце піднімається з-за обрію, освітлюючи долину.

У реченні (1) суб’єкт — сонце є підметом, який виконує два рівноправні процеси (піднімається та освітлює).

У реченні (2) мовця цікавить передусім освітлювання долини, тобто процес освітлює буде основним, а поданий дієприслівником піднімаючись — другорядним, що супроводжує основний.

У реченні (3) навпаки, йдеться насамперед про рух сонця, тому другорядний процес подано дієприслівником освітлюючи.

Объяснение:

все остальное сам(а)

На мою думку, Григорій Сковорода – один з найвизначніших філософів не лише України, а й всього світу. Все його життя б існування людини, заснований на глибокій моралі і високих чеснотах. Цей мудрець був переконаний, що після людини лишаються тільки її діла.

Сковорода розмірковував, по-перше, про людське тіло, а, по-друге, про душу. Він присвятив своє життя пошуку істини буття і передачі її майбутньому поколінню. Філософ дотримувався думки, що багатство не робить людину кращою, а все що потрібно їй для існування, дає природа.

Мислитель також проповідував ідею «сродної» праці, тобто праці за покликанням. На його думку, лише в праці, яка приносить задоволення, людина може бути щасливою.

Тема багатства і праці порушена у п’єсі Карпенка-Карого «Хазяїн». Головний герой твору Терентій Пузир намагається збагатитися за до шахрайства, а не тяжкої праці.

З досвіду власного життя переконуюся, що поваги від людей і добробуту можна заслужити виключно чесною працею за покликанням. Підтвердженням цього є мій дідусь. Змолоду він, який народився не в заможній сім’ї, важко працював і швидко перейшов на «свої гроші». Але завдяки своїй наполегливості і працелюбності дідусь зазнав кар’єрного росту: від різноробочого на фабриці до головного директора, при цьому він не втратив довіри і поваги своїх підопічних.

Отже, я можу зробити висновок, що на першому місці для людини має бути її духовне життя, а не задоволення тілесних потреб. Багатство не є джерелом щастя, воно лише створює його ілюзію. Тож дбаймо про наші душі, бо в людині прекрасним має бути все: і тіло, і душа.