Заспівай мені мамо моя як бувало колись над колискою іть синтаксичний розбір

Ні для кого не є секретом те, що кожен з нас має найрідніших людей, але хто це? Одні говорять, що це їхні батьки, інші - друзі, третя категорія запевняє, що в їхньому житті, на жаль, їх зовсім немає.. Я відношу себе до першої групи, бо вважаю, що найріднішими для мене є мої мама з татом! Саме вони допомагали сказати перше слово, зробити перший крок та дійти до певних цілей. Це люди з "великої літери", яких я люблю та час з якими дуже ціную. Ми не повинні забувати про моральні цінності, такі як: любов до батьків, турбота та ніжність в словах. Я спонукаю кожного з нас любити найрідніших людей, буде це друга половинка, бабуся з дідусем чи подруга, не важливо адже кожна хвилина проведена в їхньому колі повинна бути радісною, наповненою тепла!

У кожного з вас друзі, є найпотаємніша, найсвітліша мрія про майбутнє. Ким бути? Один, напевно хоче стати льотчиком, другий металургом, третій комбайнером, четвертий учителем. Адже безліч світлих доріг перед юними громадянами демократичної країни, і в кожного з них, безумовно є своє заповітне бажання. Як добре мріяти про майбутнє. Як кажуть: «Людина без мрії, що птах безкрилий». Однак тільки та мрія не безплідна, яка тісно пов’язана з життям, з працею, в ім’я Батьківщини Над усе ми цінуємо труд. Ми славимо тих, чиї груди прикрашають ордени й золоті медалі. У нас не повинно бути ледарів, дармоїдів, білоручок. Ви, друзі, мабуть найщасливіші люди на Землі, бо жити вам, і творити у світлому майбутньому!