Запитання 1
Укажіть правильне твердження.
варіанти відповідей
В односкладних реченнях є тільки підмет.
В односкладних реченнях граматична основа складається з
одного головного члена.
Окличні речення можуть бути тільки односкладними.
В односкладних реченнях є тільки один другорядний член.
Запитання 2
З’ясуйте, яке з речень є односкладним.
варіанти відповідей
Темна хмара озвалася громом гучним (Леся Українка).
Не люблю осінньої ночі (Б.Лепкий).
Я йшов все далі й далі в глибину лісів (М.Грушевський).
Надвечір дивізія увійшла в місто (П.Панч).
Запитання 3
Яке речення називається неповним?
варіанти відповідей
У якому наявний лише один головний член.
У якому відсутній один із членів речення.
У якому опущений член речення можна встановити з попереднього
речення або із ситуації.
У якому відсутній присудок.
Запитання 4
До якого типу односкладних речень належить подане речення?
Всі шляхи позамітало в полі. (Б.Грінченко.)
варіанти відповідей
Називне.
Безособове.
Означено-особове.
Узагальнено-особове.
Запитання 5
1. Як називаються члени речення, які відносяться до одного й того самого члена речення й виконують однакові синтаксичні функції?
варіанти відповідей
Відокремленими.
Неоднорідними.
Однорідними.
Уточнювальними.
Запитання 6
У якому реченні при узагальнювальному слові слід ужити тире?
варіанти відповідей
Папери були скрізь і на столі, і на полицях, і навіть стіни були
обліплені ними (М.Коцюбинський).
Це все було-і все це стало нове оцей завулок, присмерк
голубий, огні далекі, місто загадкове (М.Рильський).
Люльок чи не півсотні розвішано в старого на стін химерні та чудні, і куці, й довгі ... (М.Рильський).
На вудлищі гнучкім прозора волосінь, та білий поплавець, та
залізний гачечок ото і зброя вся (М.Рильський).
Запитання 7
У якому реченні при узагальнювальному слові слід ужити двокрапку?
варіанти відповідей
І темний гай, і Дніпр дужий, і високі гори, небо, зорі, добро, люди
і лютеє горе все пропало(Т.Шевченко).
Тут все моє отой нестримний розмах пташиного крила,
магічний відголосок рими в говірці рідного села(Й.Струцюк).
Вівса, пшениці, ячмені все зіллялося в одну могутню
хвилю ... (М.Коцюбинський).
Її більше цікавила зміна в поглядах, нові почуття, напрямок
думок усе це було таке нове, несподіване (М.Коцюбинський)
Запитання 8
Виділіть речення з поширеним звертанням.
варіанти відповідей
Забудь мене, пташко, забудь, не журись (Т.Шевченко).
Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Т.Шевченко).
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік
(Л.Костенко).
Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим
(А.Малишко).
Запитання 9
Укажіть, чим відрізняються вставлені конструкції від вставних.
варіанти відповідей
Будовою.
Місцем у реченні.
Інтонацією та розділовими знаками при них.
Вони містять у собі додаткове повідомлення.
Запитання 10
Виділіть речення, у якому вжито вставне слово (розділові знаки
відсутні).
варіанти відповідей
Усе одно наша правда зверху (Ю.Яновський).
Добра такого там зроду у мене не було (Т.Шевченко).
Нам здавалося що роки пройшли (Ю.Збанацький).
Було вже надвечір (Петро Панч).
Запитання 11
1. Виділіть речення з відокремленим членом.
варіанти відповідей
Чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє, синє море звірюкою то
стогне, то виє (Т.Шевченко).
Зі стелі звисала велика порцелянова лампа, подарована молодим у
день весілля (М.Олійник).
Пальник, і його жінка, і Василина, і всі діти були дуже схожі між
собою (І.Нечуй-Левицький).
На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем та червоніло дрібненьке
добре намисто (І.Нечуй-Левицький).
Запитання 12
Якими членами речення виступають відокремлені уточнювальні члени в даному реченні?
Восени, перед відльотом у вирій, тривожиться і табунами збирається
птаство (М.Стельмах).
варіанти відповідей
Підметом.
Присудом.
Обставиною.
Означенням.
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.