Запишiть текст, виправивши орфографiчнi та пунктуацiйнi помилки, подiлити текст на абзаци.
Гори по..давнi мудрi на вас хочет..ся дивитис.. i дивитис.. . Торкают..ся камiн..я i здаэт..ся торкают..ся вiчностi. Пред очима вiдкриваэт..ся чудовий краэ/вид замрiянi лiсислiпучi cнiги вiкопомнi cкелi. На узгiр..i` дачу ро..кинулися купками чагарники. Над ними здогадуюс.. обговарюют.. сiл..с..кi бувальщини хвойнi дерева ялини сосни смереки.А не вище - вічні сніги. Стою і не/надивуюся тобою гірс..ка не/повтооторносте! Синє небо ти ось-ось ляжеш на плечі. Дрібні зорі ви здається бли(ж/ш)якими за вогні в долинах. Хіба можна не захоплюватися таким видивом?Краса ота що/правда вi..криваеться не кожному. Лиш смiливий витривалий закоханий у природу пр..дсатник роду людс..кого а не/байдужий споглядач вiдчуэ i'i' cповна.
Гори прадавні, мудрі, на вас хочеться дивитись і дивитись. Торкаюся каміння і, здається, торкаюся вічності. Перед очима відкривається чудовий краєвид: замріяні ліси, сліпучі сніги, вікопомні скелі. На узгір’ї, бачу, розкинулися купками чагарники. Над ними, здогадуюсь, обговорюють гірські бувальщини хвойні дерева: ялини, сосни, смереки. А ще вище – вічні сніги.
Стою і не надивуюся тобою, гірська неповторносте!
Синє небо, ти ось-ось ляжеш мені на плечі. Дрібні зорі, ви здаєтеся ближчими за вогні в долинах. Хіба можна не захоплюватися таким видивом? Краса ота, щоправда відкривається не кожному. Лиш сміливий, витривалий, закоханий у природу представник роду людського, а не байдужий споглядач відчує її сповна.