Сьогодні, на мою думку, прояви кращих людських якостей – шанобливого ставлення до людей похилого віку, гуманності, доброзичливості, безкорисливої до не модними». Я вважаю, що це одна з головних проблем сучасної України.
Доброта й чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було у характері українського народу. Але що зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте милосердя, що здавна властиве нашому народові, зберегти навіки?
Напевне, потрібно виховувати шанування в родині, плекати в школі, реалізовувати в суспільних відносинах. Я гадаю, що треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки.
Сучасне телебачення та преса теж ігнорують проблему виховання шанування до старших у молоді, забуваючи, що ці люди мають багатовіковий досвід, майстерність, життєву мудрість і культуру. Чесно кажучи, я не знаю такої передачі про літніх людей. А якби більше про них писали та говорили, то підростаюче покоління не тільки пишалося цими людьми, а й намагалося стати кращими.
Люди старшого покоління, на жаль, не розпещені увагою держави. Вони роками чекають справедливого нарахування пенсій, пільг, які мали б хоч якось пом’якшити умови злиденного існування старих людей. Перетворилося на глум право на безплатну медичну до поки держава не навчиться шанувати старість, ще довго прийдеться вчитись на власних помилках.
1.Кому не доводилось на своєму віку бути малярем або столярем? 2. Як гончарем замішується глина, та і мене замішує життя (М. Сингаївський) 3. Там за ничю голубою світить вечора, зоря. (А. Малишко) 4. В природі відчувається прозоре, кришталева затишшя перед першими осіннями бурями (О. Донченко) 5. Життя близьке стає життям неблизьким, і тишею стає колишній грім (Є. Гуцало) 6. Скільки всюди привалено гора залізяччам і сивим каминням (П. Ворнько) 7. А за вікном на квіти впали роси, і соловей затьохкав у кущах (В. Сосюра) 8. Кайдашеві хотілось себе показати пред богатирями (І. Нечуй-Левицький)
Сьогодні, на мою думку, прояви кращих людських якостей – шанобливого ставлення до людей похилого віку, гуманності, доброзичливості, безкорисливої до не модними». Я вважаю, що це одна з головних проблем сучасної України.
Доброта й чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це завжди було у характері українського народу. Але що зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте милосердя, що здавна властиве нашому народові, зберегти навіки?
Напевне, потрібно виховувати шанування в родині, плекати в школі, реалізовувати в суспільних відносинах. Я гадаю, що треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки.
Сучасне телебачення та преса теж ігнорують проблему виховання шанування до старших у молоді, забуваючи, що ці люди мають багатовіковий досвід, майстерність, життєву мудрість і культуру. Чесно кажучи, я не знаю такої передачі про літніх людей. А якби більше про них писали та говорили, то підростаюче покоління не тільки пишалося цими людьми, а й намагалося стати кращими.
Люди старшого покоління, на жаль, не розпещені увагою держави. Вони роками чекають справедливого нарахування пенсій, пільг, які мали б хоч якось пом’якшити умови злиденного існування старих людей. Перетворилося на глум право на безплатну медичну до поки держава не навчиться шанувати старість, ще довго прийдеться вчитись на власних помилках.