Запишіть текст. Визначте прислівники. Розберіть 3 як частину мови.

І чому так виходить, друзі мої, що най/легше посваритися саме з тим, кого най/більше любиш? Най ше образитися на того, хто найближчий тобі, найдорожчий. Легко слово йому сказати необдумане. Чужій людині все пробачиш, їй легше, а своя — наче ножем по серцю різоне. І часом через таку дрібницю посваришся, що потім тільки дивуєшся. Може, це тому, що до рідної людини ближче серцем обернений? Тому найменший дотик необережний найболючіше її ранить?

Мені подобається моє місто. Воно гарне, доглянуте, дуже зелене. Але в ньому є і мінуси. У своїй уяві я вже давно намалювала собі місто мрії, в якому втілила всі свої бажання.

В першу чергу мені б хотілося бачити навколо себе добрих чуйних людей, які поважають всіх навколо, а не тільки себе. Щоб всі були привітними і ніколи не ображали один одного незалежно від настрою. Адже так приємно почути «дякую», «чим я можу до », «будьте так ласкаві» і інші фрази, які не часто можна почути на вулиці. Зайшовши в транспорт, хочеться бачити в очах інших зацікавленість в чому-небудь, бажання жити, а не тугу або зовсім порожнечу. У місті моєї мрії люблять життя і прагнуть прожити його якомога цікавіше.

Крім того, в місті моєї мрії живуть найчесніші люди, і ніхто не знає слово «злочинність». У цьому місті немає замків, бо вони – просто марна трата часу. Будь-хто може залишити свої речі там, де йому потрібно, будучи впевненим, що зможе забрати їх назад. У цьому місті можна виходити гуляти в будь-який час. Батьки зі спокійною душею відпускають своїх дітей пограти в сусідньому дворі, адже вони впевнені, що малюків ніхто не чіпатиме.

У лікарнях приймають відповідальні лікарі, для яких важливе життя кожного пацієнта. Вони люблять свою роботу і допомагають жителям міста зберегти своє здоров’я. У дитячих садках, школах і університетах викладачі розуміють, що діти – це наше майбутнє, і прагнуть дати їм якомога більше корисних знань. Всі жителі міста підтримують чистоту, зберігають цілісність міста і вчать цьому своїх дітей. Неможливо знайти сміття або поламані лавки.

А ще моє місто мрії екологічно чисте, в ньому немає особистих машин, тут люди вважають за краще велосипеди або піші прогулянки. Кожна вулиця потопає в зелені, скрізь розкинуті зелені килими, на які можна присісти і перепочити в тіні гіллястих дерев.

Ось таке воно, місто моєї мрії. Гарне, безпечне, зі здоровими і щасливими жителями. Я мрію про будинок в такому місті і якщо дізнаюся, що десь у світі є такий куточок, обов’язково туди переїду.

Объяснение:

Багато в Україні є красивих міст і сіл, але найбільше мені подобається рідне місто. У ньому я народився і живу, тут я познайомився зі своїми друзями, пішов у школу. Мій дідусь живе разом з нами. Він часто розповідає цікаві історії про наше місто і його мешканців. І в школі на уроках народознавства та історії вчителі розповідають нам про славетне минуле нашого рідного краю.
Колись, у сиву давнину, в степу виникла невеличка фортеця. її збудували козаки, які мужньо захищали свій народ від татар. Закінчилась війна, фортеця перетворилася спочатку на містечко, а потім на велике місто — справжній промисловий і культурний центр. У ньому є багато проспектів з красивими будинками, театри і кінотеатри, зоопарк, парки відпочинку.
З мамою у вихідні дні ми прогулюємося його чепурними вулицями. Мені приємно бродити в тіні дерев вулицями і дивитися на все, що відбувається навколо, бо я своє місто дуже люблю.