Запишіть слова. Виділіть основи їх і вкажіть, до якої групи вони належать. Провідміняйте за відмінками по одному з іменників кожної групи.
Воля, круча, староста, сирота, перемога, груша, Микола, межа, сестра, надія, риба, мрія, іржа, праця, зоря, вишня, зміна, тиша, сажа, історія, сім’я, стаття, собака, каланча.

   Усі люди з'являються на світ однаковими. Діти плачуть, сміються, радіють. Але чому ж не кожна дитина, виростаючи, стає хорошою людиною?
   Багато залежить від батьків, їхнього ставлення до виховання. З раннього дитинства мати привчає мене бути добрим, щедрим, працьовитим. Батько навчає мужності, сміливості, вміння постояти за себе.Вчителі передають свій досвід, відкривають у нас ті здібності і таланти, про які ми і гадки не мали. 
    Справжня людина має бути доброзичливою, чесною, мужньою. Я най­більше ціную чесність, і сама намагаюся бути чесною. Чесність — як власна гідність, вона викликає повагу з боку інших людей. Не можна бути заздрісним і злим. Людина, яка допомагає рідним, близьким і просто тим, хто потребує підтримки в скрутну хвилину, заслуговує на пошану. Справжня людина піклується про своїх батьків, бо це найближчі люди на землі. Вона радіє успіхам друзів, не ба­жає зла іншим людям. 
Але всі ми — люди. І у всіх є свої бажання та уподобання, які іноді беруть гору над розумними законами моралі.
    Я вважаю, що як ти будеш поводитись, так само до тебе будуть ставитися твої друзі, вчителі, батьки. Кожна людина повинна прожити своє життя так, щоб їй не було соромно за прожиті роки. 

З дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. Ці вчинки повинні приносити користь не тільки мені, а й іншим теж.
Я думаю, що більшість моїх вчинків - корисні. Наприклад, вранці я роблю чай, а після сніданку мию посуд. Але зустрічаються серед моїх вчинків і особливі речі.
Одного разу я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку років чотирьох. Вона стояла біля пішохідного переходу і плакала. Я запитав її, в чому справа. Вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. Я здивувався, чому вона одна. Виявилося, що вона втратила маму у великому магазині.
Я вирішив, що мама повинна бути всередині супермаркету. Дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь в будинках через дорогу. Вона чомусь думала, що вдома знайде маму. Але вона не знала свого адреси! Загалом, я не пустив її переходити через дорогу. Я повів її назад в магазин і хотів попросити охоронця до Але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. Виявляється, весь цей час вона шукала дочку в «лабіринті» супермаркету. Вона дуже мене дякувала.
Я подумав: добре, що я не пройшов повз цієї дівчинки, коли вона збиралася переходити дорогу. І добре, що я не став їй «допомагати», а подумав своєю головою. Так мені вдалося зробити по-справжньому хороший вчинок.