Запишіть речення. Визначте синтаксичну роль коротких форм прикметників. 1. Я ладен стати з козаками й битись з ворогами (І. Нечуй- Левицький). 2. Тепер, коли ти згадала Говерлу, я вже цілком певен, що той ліс був десь у Карпатах (О. Забужко). 3. Жив ув одному замку лицар красен, давніми битвами славен (І. Іваничук). 4. Ой хмариться, туманиться, дрібен дощик збирається (Нар. творчість).
Я вважаю що не треба іти на конфлікт заради відстоювання своїх інтересів
По-перше конфлікт робить світ гіршим. За свої інтереси не треба йти в бійку, бо людина має повне право висказати свою думку. Якщо іти на конфлікт заради дурниць світ буде переповненим конфліктами та бійками.
По-друге у кожного є свій інтерес. Кожна людина особлива тим, що має інші інтереси. І заради цього не треба починати конфлікт.
Отже на конфлікт заради своїх інтересів йти не треба. У кожної людини є своя думка. Давайте зробімо світ кращим і не будемо іти на конфлікти!
Любов до рідної мови, любов до рідної Батьківщини — невіддільні поняття. Вони споконвіку живуть у людських серцях і притаманні тим, хто шанує історію й культуру власного народу. Дійсно, не було жодного видатного письменника, який би не висловив любові до рідної мови, а також своєї тривоги за її долю. Дійсно, не було жодного поета, який би не покладав на рідну мову найсвітліших надій. Так склалося тому, що кожен митець бачив долю свого народу в майбутньому невідривною від долі української мови.
Мова — це душа народу. Немовля з перших днів свого існування чує рідну мову від матері, а потім, підростаючи, повторює перші пестливі слова. Це, звичайно, саме ті слова, які промовляла ще за сивої давнини над колискою молода жінка, чимось схожа на матусю. Ці слова сповнені почуттям, ніби квітка нектаром.
Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.
Українська мовна традиція сягає до княжих далеких часів. За часів Київської Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Потім виникли школи, друкарні, які видавали не лише духовні твори, а й підручники, наукові трактати. Але шлях нашої мови був тернистим. Скільки заборон прийшлося зазнати українській мові, починаючи з часів Петра Першого! У 1863 році один із петербурзьких циркулярів переконував, що "малоросійського язика" взагалі не існує. З ужитку виганялися рідні до болю слова. Російський цар хотів, щоб люди забули, що таке Запорозька Січ, Україна, козак...