Запишіть речення, розставивши пропущені розділові знаки, побудуйте його структурну схему,зробіть повний синтаксичний розбір речення: По-осінньому тихо цвітуть небеса мила погляду й серцю билиночка кожна і така навкруги невимовна краса не любити цю землю не можна!
якщо можно самому скласти
Для мене зима це гарна пора року. адже взимку можно грати з друзями в сніжки,кататися на санях або на ковзанах.
взимку дуже гарний сніг, який виблискує на сонці. під ногами залишається слід, і сніжок так цікаво хрустить ніби хтось щось їсть хрустке.
і чекаєш цю пору року від осені. теплі вечори, батьківськи казки про сніжну королеву, гарні та веселі сімейні фото.
як зтма проходить без снігової баби? якщо її не "змацструвати" все, зиму ти пропустив. зимові канікули тільки додають сили гратися на вулиці і ставати майстрами зі снігу.
отже, зима як і літо дуже цікава пора року. і чекаємо на неї кожен раз коли підходить черга до неї.
Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm