Запишіть речення, пояснивши закономірності чергування звуків [у] — [в], [і] — [й]. Обабіч чорною стіною виструнчились сосни й шепочуться між собою. Холодний вітер знаходить тебе, у який би бік ти не повернувся... Відлунюється в принишклому лісі дзвін колісних шин. Ходором ходить з боку на бік віз, і здається, що зорі на небі не стоять на одному місці (За Ю. Збанацьким).

Я багато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. Але найбільше мені подобалось гати за випіканням пиріжків. У неї якесь особливе ставлення до хліба. Мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба. 

Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити. 

Справжній друг має бути хазяїном свого слова, мати сучасні погляди на життя, уміти відстоювати свою точку зору. Ще я хочу, щоб людина, з якою я дружу, уміла поводитися в суспільстві і завжди залишалася самим собою. Я хочу, щоб він поважав людську особистість, а тому завжди був поблажливим, м’яким і поступливим.
Якостей, які повинен мати справжній друг, дуже багато, але передусім він має бути дійсно справжнім, а не підробним.
Справжній друг той, який прийде на до завжди. Народна мудрість свідчить: «Не май ста рублів, а май сто друзів».