Запишіть правильно речення з формами на -но, -то. Поясніть неправомірність уживання із цими формами орудного відмінка зі значенням виконавця дії. 1. Кращі статті надруковано нами у журналі «Дивослово». 2. Приватними підприемцями відкрито нові інтернет-магазини. 3. Вченими досліджено місця залягання корисних копалин на території України. 4. Будівельниками відреставровано метрополітен. 5. Дослідниками добуто проби води з морського дна. 6. Випускниками здобуто нові знання з ораторського мистецтва. 7. Нами розроблено нові родовища нафти і газу у Прикарпатті. 8. На основі проаналізованого матеріалу нами було визначено вживання складних речень у текстах художнього стилю.
—Привіт Вітьку
—Як справи?!
—Да так нормал
—Чого ти сьогодні такий задуманий?
— Да так, на Уроці Правознавства вчителька завдала написати повідомлення на тему " Культура Ділового Спілкування.
— Зрозуміло
— Ти Б. мені не допоміг просто час вже думаю.
— Чомуж ні , давай до
—Дякою
— Пока нема за що
— А що воно таке культура ділового спілкування.?
— Давай розберемося?
— Давай
—. Дивись культуру ділового спілкування використовують, наприклад на якісь роботі наприклад в офісній.
Працівник має зрозуміти що до нього хоче донести його роботодавець, деректора, господар
— Ага трохи зрозумів то цю культуру ділового спілкування використовує кожен так?.
— Ну а наприклад мій тато теж використовує цю культуру.?
— Ну звичайно якщо я не помиляюся твій тато Архітектор?
— Ага теж коли закінчу школу то хочу піти на Архітектора!!?
—Тиж розумієш що тобі без культури ділового спілкування ніяк.?
— Звичайно ярозумію.
— Ну тоді до зустрічі в школі?!
— Добре пока, трішке не забув дякою що роз'яснив.
— Нема за що.
—Пока
— Пока
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.